Попри антиолігархічну риторику, влада самопроголошеної ЛНР ухвалила неоліберальний Трудовий кодекс

Травневі свята аж ніяк не засвідчили про солідарність трудящих. Швидше навпаки. Перегрупувавшись, влада України пішла в новий наступ на права людей праці. Нова пенсійна реформа вигідна лише капіталістам, як зрештою і призначення голови податкової та Фонду держмайна. При цьому «Новоросія» намагається не відставати. Попри антиолігархічну риторику, влада самопроголошеної ЛНР ухвалила неоліберальний Трудовий кодекс. Які антисоціальні кроки чекають на трудящих по обидва боки фронту?

Накопичувальний понт

30 квітня ц.р. Уряд вніс до парламенту законопроект №2767 про створення накопичувальної пенсійної системи та встановлення єдиних принципів нарахування пенсій. Запровадження накопичувальної пенсійної системи – це реформаторська естафета, яка передається від уряду до уряду. Нікого не лякає навіть негативний досвід реалізації цієї ліберальної ідеї у сусідыв – Польщі та Росії. Нинішнім лобістом її виступає міністр соціальної політики Павло Розенко. Відзначимо, що подібний експеримент пан Розенко пропонував владі Януковича ще тоді, коли був опозиційним депутатом. Є певні здогадки на рахунок того, що змусило вносити таку ініціативу у 2013 році: або ж лоббіювання інтересів фінансового капіталу, або ж спроба дискредитувати «злочинну владу» крахом у пенсійній сфері.

А в тому, що такий крах настане, не доводиться сумніватись. Що пропонується? З кожної зарплати будуть відраховуватись кошти на рахунок у Накопичувальний пенсійний фонд. Гроші будуть використовуватись приватними компаніями з управління активами (КУА) у фінансових операціях. Гіпотетично це призведе до збільшення накопичень. Загроза полягає в тому, що заощаджені гроші можуть використовуватись у тому числі з ризиком від’ємного індексу дохідності, тобто зі збитками (допустимі причини – несприятлива ринкова ситуація, невдалий менеджмент, стабільність фондового ринку тощо).  Можна прогнозувати ситуацію, коли «накопичувальна» частина пенсії громадянина «згорить» завдяки новітнім МММ, а «солідарна» частина не буде виплачуватись через дефіцит ПФУ.

Розмір внеску у перший рік становитиме 2 % від зарплати та поступово збільшуватиметься до досягнення 7% у 2022 році. Система охопить працівників, які не досягли 35-річчя станом на початок 2017 року. При цьому життя для бізнесу буде полегшуватись: по мірі збільшення розміру внеску для застрахованої особи, починаючи з 2018 року, відповідно зменшуватиметься розмір єдиного внеску для роботодавця.

Таку ж реформу пропонував і Сергій Тігіпко, але за умови бездефіцитності Пенсійного фонду України. Нинішні очільники вирішили, що чекати цієї дати можна нескінченно довго. При цьому Павло Розенко запропонував деякі зміни до закону: так, Раду Накопичувального фонду затверджуватиме виключно Кабмін. Окрім цього, до КУА висуватимуться менш суворі вимоги: вони не повинні мати сформований резервний фонд у розмірі не менш як 25% мінімального розміру статутного капіталу.

Варто зазначити, що закон ставить ще амбіційне завдання ввести єдині принципи нарахування пенсій. Але цю ідею реалізують в дещо дивному форматі. З одного боку дійсно ліквідуються спеціальні пенсії для суддів, прокурорів та держслужбовців. А з іншого впроваджується свого роду «зрівнялівка» – всі, хто будуть виходити на пенсію після прийняття закону отримуватимуть фактично одну й ту ж суму. Йдеться про «замороження» показника середньої заробітної плати на рівні показника за 2012-2014 роки. Отже, навіть якщо ви виходитиме на пенсію через п’ять років, то сума пенсії буде обчислюватись із цін 2014 року. До речі, у березні ц.р. така норма була вилучена профільним комітетом навіть із жахливу законопроекту №2212 про пенсійну реформу.

У кращих традиціях воєнного лібералізму, у супровідній записці пояснюється, що проект акта не потребує проведення консультацій із громадськістю.

Влада – бізнесу

Продовжуючи тему компаній з управління активами важко обійти стороною призначення нового голови Державної фіскальної служби. Ним став виходець якраз із цієї сфери – нардеп від «Блоку Петра Порошенка» Роман Насіров. Призначення замість Ігоря Білоуса – лобіста інтересів Ігоря Коломойського – представника іншого олігархічного клану навряд чи символізує швидке настання податкової справедливості. Прийти до такого висновку можна і проаналізувавши діяльність пана Насірова на посаді голови податкового комітету Верховної Ради.

У минулому він був одним із розробників закону про податковий компроміс, який фактично дозволив буржуазії домовлятися з фіскалами замість виплати прихованих від бюджету податків. Також ним вносився законопроект щодо відшкодування ПДВ при експорті сільгосппродукції (№2003), який звільняв від сплати ПДВ експортерів зернових. Навіть антикорупційний комітет зазначив, що ініціатива може призвести до махінацій (створюється можливість відкриття підприємств-одноденок з метою отримання відшкодування ПДВ).

Розроблений ним проект Закону щодо оподаткування в агропромисловому комплексі) (№2585) обіцяв податковий рай агробізнесу. Передбачається звільнення від оподаткування податком на нерухомість будівель в агросекторі (включаючи тваринницькі ферми та зерносховища). Цим же актом вносяться зміни до інших актів законодавства, що не стосуються аграрної сфери. Так, пропонувалось не застосовувати штрафні санкції до підприємств, які неправильно подали звітність по податку на нерухомість.

До речі, не треба хвилюватись за працевлаштування Ігоря Білоуса – він має очолити Фонд державного майна України. Тепер довгоочікувана приватизація державних об’єктів буде прискорена. Нагадаємо, що під час головування в ДФС він створював у буквальному сенсі сприятливі умови для процвітання бізнесу. Хоча і вибірково. Деякі факти про роботу пана Білоуса навів голова фракції БПП Юрій Луценко. «Чому антинародний режим Азарова залишив 18 млрд. боргів по сплаті податків, а зараз станом на 1 лютого ми маємо їх 40 млрд?», – нагадував він питання, адресоване прем’єру Яценюку. Першою у структурі боржників виступала «Укрнафта» (2,3 млрд. гривень), підконтрольна Ігорю Коломойському. «Далі я бачу взагалі чудернацькі фірми, – продовжує Ю.Луценко, – ТОВ «Автосервіс-Т» 587 млн., ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» 338 млн? Тобто два приватних товариства винні податковій майже мільярд, і ви мені розповідаєте, що в державі немає коштів?». Тим не менше, вже трішки пізніше Юрій Луценко особисто запропонував кандидатуру лояльного до великих неплатників податків Ігоря Білоуса на посаду голови ФДМУ.

Ігор Білоус посприяв відкладенню дії антиофшорного закону і закривав очі на несплату податків олігархами. Але від посади його відсторонили не за те. Новий очільник ДФС продовжуватиме неоліберальний курс. В умовах, коли пересічні українці затягуватимуть паски, великий капітал матиме надійного союзника на посаді голови податкової.

Трудовий табір «Новоросія»

Влада в «постреволюційній» Україні цілком і повністю належить бізнесу. Саме в його інтересах здійснюються реформи, хоча на Майдані та на війні життям платили прості трудящі. Але показово те, що безправність працівників має місце не лише на території, підконтрольній українській владі.

Вже 13 травня парламент має намір вкотре прийняти новий Трудовий кодекс. Цікаво, що на деяких територіях України новий ТК вже запрацював. Йдеться про Луганщину, де було схвалено Трудовий кодекс «ЛНР», ухвалений до 1 травня 2015 року замість радянського КЗпП.

Деякі нововведення повторюють ідеї проекту ТК України, а в деяких аспектах документ ще більш несприятливий для людей праці.

Є аналог нормативних актів роботодавця: у трудовий договір можуть також включатися обов’язки, встановлені локальними нормативними актами. У трудовому договорі може міститися умова про обов’язок працівника відпрацювати після навчання певний строк, якщо навчання проводилося за рахунок роботодавця.

Передбачено більше десяти підстав для укладання строкових договорів замість постійно діючих. Як і в проекті ТК України, встановлено дискримінаційні умови роботи за договорами строком до двох місяців. Про звільнення на підставі скорочення штатів роботодавець зобов’язаний попередити працівника всього лише за три дні, при цьому вихідна допомога не виплачується.

Передбачені преференції суб’єктам малого підприємництва, чисельність працівників яких не перевищує 35 осіб (у проекті ТКУ малим вважалося підприємство, де зайнято не більше 20 осіб). Роботодавець-фізособа може змінювати умови праці, повідомивши за два тижні, а не за два місяці. Строк попередження про звільнення роботодавцем-фізособою визначається у трудовому договорі, а не законі. Якщо проект ТКУ скорочує перелік підстав для звільнення, при яких потрібна попередня згода профспілки, то ТК ЛНР допускає звільнення з будь-якого приводу лише при «врахуванні думки» профкому.

Новації спостерігаються також у сфері соціального діалогу. Право вести колективні переговори можуть монополізувати великі профспілки. Якщо на підприємстві кілька профспілок, то загальні збори працівників таємним голосуванням визначають свого представника, але ця процедура не регламентована. Особи, що беруть участь у підготовці проекту колективного договору звільняються від основної роботи із збереженням середнього заробітку на строк, але не більше трьох місяців. За законодавством України такий термін не обмежується.

Деякі антиробітничі новації впроваджуються і в сусідній «народній республіці». Так згідно проекту Закону «ДНР» «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності», заборонено створювати профспілку, якщо в ній менше 50 членів. Окрім того, відсутня норма про те, що профспілка набуває відповідний статус вже з моменту затвердження статуту. Це дозволить експлуататорам просто ігнорувати організації найманих працівників.

Складається враження, що людей розділили лінією фронту для того, щоб зручніше їх експлуатувати. Авантюри зі створенням самопроголошених республік під контролем Кремля лише стали перешкодою на шляху звільнення від влади капіталу.  Цій хибній альтернативі ми маємо протиставити справжню класову солідарність. Лише вона дозволить добитися змін в інтересах трудящих і об’єднати Україну.