Віталій Дудін - активіст "Лівої опозиції"

Якщо комусь уявляється, що на Сході триває боротьба демократії проти фашизму, то ви дуже помиляєтесь. Події все більше нагадують зіткнення фашизмів, перефразовуючи Славоя Жижека. Тим часом, кількість жертв серед мирного населення сягнуло півтисячі. Відверто антисемітська, расистська та українофобна риторика з боку ДНР дозволяє припустити, що характеристика її як профашистського утворення  є цілком справедливою. При цьому великим перебільшенням буде звинувачувати „ополченців” у раднофілії: серед легіонерів трапляються і європейські ультраправі, що називають нинішню Україну „породженням Леніна і Троцького”. Тим не менше, українська сторона втрачає моральне право звинувачувати сепаратистів у прихильності до людиноненависницьких поглядів. У нашій країні створюються тепличні умови для розвитку неонацизму.

Відомо, що російські легіонери-фашисти (чи може ці ті самі «рашисти»?) відкрито приєднуються до українських формувань МВС на кшталт „Азову” (ніби нам своїх мало). Приміром, Роман Желєзнов, який відкрито називає себе «русским национал-социалистом», розраховує отримати громадянство України, мотивуючи це тим, що у РФ переслідувався за „проукраїнську” позицію (!).

13 липня у Харкові зусиллями тамтешнього „Правого сектору” та „Соціал-національної асамблеї” (тієї, яка подібно фюреру виступає за впровадження “расового законодавства”) планується масштабний неонацистський концерт „Східне братерство”. Захід має благодійний концерт – збір коштів на потреби батальйону „Азов”.

Хедлайнер – антихристиянський гурт „Nokturnal Mortum” – є одним з перших українських гуртів, що почав культивувати естетику та ідеї неонацизму в Україні. Нацизм, за висловлюванням лідера гурту, „это наше решение проблемы”. Ось лише кілька композицій:

”Мы помним твой подвиг, белой расы солдат.
Не важно, Германец ты, иль Славянин…”
(„Вкус Победы”)

„Меч до гори, до сонця дорога
Або загибель, або перемога
Ці два шляхи перед нами ставали
Біла Раса – то найважніша справа”

(„Слава Героям!”)

Також виступлять поети-автори збірки „Голос крові”, які не потребують зайвої рекомендації. Мається на увазі, зокрема, лідер наці-скінхед гурту „Сокира Перуна” Арсеній Білодуб.

Колориту, до речі, додає виступ відомої хеві-метал групи з Харкова під назвою “КПП”. Ті, хто чули їх хіти з промовистими назвами „Не тронь мой алкоголь”, „Встретимся в Аду” та „Сало и Текилла”, можуть зробити побіжний висновок, що гурт – це щось на кшталт російської „Коррозии Металла”. І будуть загалом праві (гурти навіть виступали разом).

Здавалось би, що тут такого? Але скажіть, коли ультраправі відкрито проводили свої концерти? Здається, ще за „злочинної влади”. А коли останній раз ультраправі проводили концерти на підтримку українського уряду? Чесно кажучи, не пам’ятаю. Ми неодноразово чули, що в Харкові (фактично рідному місті очільника МВС) вдалось не допустити розгулу сепаратизму. Отже, місто захистили заради того, щоб там влаштовувались неонацистські шабаші?

Проблема в тому, що в триваючому на сьогодні війні помирають люди. І, безперечно, участь у ній неонацистів лише провокує насилля. Незабаром, наша країна закріпить за собою репутацію держави, в якій неонацисти (з України та закордону) можуть почуватися вільно. Сьогодні вони отримали індульгенцію на будь-які дії (напад 6 липня на Майдан – лише „квіточки”), а що буде після завершення війни? Прогнози називаються різні – від індивідуального терору проти інакодумців і завершуючи спробою встановлення справжньої хунти.

Для того, щоб перемогти пухлину, її слід відрізати від здорових клітин. Як можна перемогти фашистів, якщо на хвилі патріотичної пропаганди вони сьогодні переплелися з рештою суспільства? Найбільше вражає, звичайно, безпринципність звичайних громадн.

Те, що ви боретеся проти фашистського режиму не означає, що серед вас немає людей з аналогічним світоглядом. Свого часу у питанні щодо Австрії між собою ворогували Гітлер та Муссоліні. Нехай вас не вводить в оману і те, що на вашому боці воює депутат Ляшко зі сформованою репутацією гомосексуаліста. Нехай вас навіть не турбує те, що на „патріотичному” концерті грають вищезгадані хеві-металісти з „КПП”, відомі, у тому числі, неприйняттям тоталітарних порядків. Так, у свій радянський період творчості група запам’яталась не лише трешем і угаром. Окремі пісні мали яскравий антивоєнний підтекст:

”Патриотизм – торговля тенями войны.
Патриотизм для набивания цены.
Патриотизм то, что питается гнильём.
Патриотизм, который мы не признаём”
(„Патриотизм”)

„И партия вручит ордена живым.
А церковь прикроет мертвецам глаза.
Они пришли с войны, что досталось им.
Бляха на грудь, да без очереди колбаса”
(„Они сражались за Родину”)

Сьогодні гурт, який висловлював критичність до мілітаристичної пропаганди, змінився і займається зовсім протилежним. Вони виявились слабкими людьми, не здатними опиратися тренду.

Серед партнерів неонацистського заходу - інформспільнота "Євромайдан"

Усі шукають міфічних неонацистів, непомічаючи їх у себе під носом. У процес включилась навіть Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі. „Моральні”  „комісари” своїм пріоритетом вони оголосили боротьбу на захист українського інформаційного простору. Вони постійно говорять про те, що расизм, антисемітизм та ксенофобія шкодять Україні, однозначно вбачаючи в цьому результат провокацій Кремля… Чим це відрізняється від методів роботи російських пропагандистів, які шукають будь-який привід звинуватити Україну у тому, що вона є батьківщиною неонацизму? Вибіркова критика не має нічого спільного з демократією.

На відміну від невизнаної ніким ДНР, яка залучає неонацистів, Україна все ж таки спирається на міжнародну підтримку. Але схоже, вона хоче, щоб її не було. Паралітична позиція Німеччини у питанні санкцій щодо Росії – якраз один із яскравих проявів цього. Байки Росії про сприяння неонацизму в Україні були чудово сприйняті російськими медіа і громадянами. Нажаль, ця ситуація нічому не навчила Україну.

Комусь спаде на думку: навіщо встрявати у конфлікт між нацистами? Можливо, хай вони переб’ють одне одного? Насправді, постраждають не вони, а суспільство. Їх мета – зробити його більш агресивним та ксенофобним, повокуючи загибель людей з двох боків. Постійна війна – це природній стан суспільства для них.

Можна погодитися з маразматиками із НЕК: окрім бойових дій, триває інформаційна війна і ми усі є її потенційними жертвами. Але не та, про яку їм вигідно казати. Нас запевняють у тому, що альтернативи немає. Або ти з олігархами та неонацистами, або ти не патріот чи прихильник путінського імперіалізму. Такий нав’язаний вибір слід рішуче відкидати.