Вчора разом із товаришками планували зйомку відео-запрошення на Першотравень.
Для одного з кадрів відео-ролику нам знадобились розкішні авто. Не довго думаючи, ми вирушили до Верховної ради і знаєте, ми не прогадали: жирні джипи LEXUS, MERCEDES, BMW, які ми там застали, так і говорять “привіт, я жлоб, а ти гівно”.

Більше того, моя відраза до народних слуг на статутних авто за народні гроші недовго була лише упередженням та швидко матеріалізувалась в наглядний приклад: під ВР стояло декілька палаток – якісь диваки збирали підписи для боротьби із корупцією, а ми з товаришками, на фоні згаданих вище авто, намагались екранізувати соціальну прірву між обранцями та виборцями. Наче підіграючи моїм упередженням щодо “жлобів у дорогих авто”, водій одного із пересувних засобів роскоші почав не зупиняючись повільно їхати на мого товариша, не сигналячи. Коли той відбіг, щоб не опинитись під колесами, RANGE ROVER почав зухвало наїзжати на людей, що якраз збирали свої палатки із підписами(ті, що проти корупції). Після моєї спроби виразити словесне обурення, водій “боліду” зупинився та почав знімати мене на телефон не виходячи із джипу.

Сьогодні, разом з членами оргкомітету нової лівої партії, мені вдалось побувати на засіданні Громадської ради при Міністерстві соціальної політики. Це громадський добровільний орган, який по-суті має дорадчу функцію, тобто Верховна Рада може її врахувати, або не враховувати. Моя мета присутності там була переконатись в тому, що Громадська рада існує не задля одобрямсу неоліберальних антисоціальних ініціатив влади.

Інваліди, чорнобильці, афганці, біженці, переселенці, багатодітні, батьки- і матері-одиначки, безробітні, малозабезпечені, тимчасово непрацездатні та працюючі пенсіонери розповідали про те, як їм затримують, урізають, скасовують соціальні виплати, жінки розповіли про підвищення пенсійного віку. Там навіть були представники трудових колективів, що виражали своє неприйняття януковичівського Трудового кодексу, передбаченого порошенківским курсом – їх обурила навіть можливість дискусії щодо прийняття  проекту ТК, що порушує низку статей Конституції України.

В мене на фоні всього цього виникає одне запитання: якщо Україна (згідно ст.1 Конституції України) соціальна держава, то для кого ці всі урізання? Заради кого має пухнути з голоду безробітній, подихати вдома інвалід, цілодобово працювати мати-одиначка, гнити ліквідатор аварії на ЧАЕС, пів роки безоплатно стажуватись студент? Чому ми не чуємо про збільшення обкладання податками фінансово-промислових груп Ахметова-Коломойського-Пінчука-Тарути (список імен можна продовжити на всі 42 млрд дол.США вкрадених в народу, за статистикою Forbes? Чому ми не чуємо про закриття офшорних каналів відтоку грошей закордон?

Вчора, доки ми знімали той ролик, що має мобілізувати трудящих, безробітних, гнаних та голодних на першотравневу демонстрацію, до нас підійшов студент ЛНАУ та поцікавився нашою діяльністю. Він приїхав до Києва брати участь в олімпіаді по Міжрегіональній економіці. Я запитав його, чи були на олімпіаді запитання типу “як вивести країну з кризи”, на що хлопець засміявся та засмутився.

Я теж засмутився, бо за 4 роки навчання в університеті за економічною спеціальністю, мене тільки й навчали, що жлобству Мілтона Фрідмана: “мета економіки – отримання надприбутку”. В університеті панує правий консенсус – нас навчають, що можна знехтувати трудовими правами робітників, заради отримання прибутку. Лівий погляд на економіку має давати відповідь на запитання “як побудувати виробничий процес так, щоб кожна людина та громадянин міг займатись улюбленою справою заради загальнолюдського блага?”

А допоки жлоби з Верховної Ради на RANGE ROVERі є у керма економіки та політики в країні, всі решта будуть вимушені тіснитись заради їх блага.