Конституційна революція. Частина 2

Що запозичити Україні із соціалістичних конституцій минулого і сучасності?

 

Віталій ДУДІН,
“Ліва опозиція”

Сьогодні — 7 листопада — чергова річниця Жовтневої революції. Події, котра започаткувала нову епоху в історії людства. Яку ж альтернативу буржуазній демократії пропонували соціал-революціонери минулого? І що варто в них запозичити? Пропонуємо вашій увазі огляд 10 конституцій соціалістичних держав.

Їх головною рисою було не лише проголошення демократичних прав і свобод, але й механізмів їх реалізації. У питанні політичних і соціальних прав часто ці документи, не зважаючи на вік, були прогресивніші діючої Конституції України. Ці держави виникали в екстремальних умовах — війни чи інтервенції — тому конституції часто відображали лише найсуттєвіші риси. Звичайно, далеко не завжди те, що в них закріплювалось, виконувалось на практиці. Тим не менше, спроби побудови республіки «не для буржуазії, а для трудящих мас» (за висловом Михайла Грушевського) має бути враховано. В наступних публікації буде узагальнено пропозиції до вдосконалення Основного Закону України.

РАДЯНСЬКІ КОНСТИТУЦІЇ

Конституція УСРР 1919 року: «Республіка — організація диктатури…»

Вже з вищенаведених слів зрозуміло, що даний документ мало орієнтувався на зразки тодішніх буржуазних конституцій. Документ більше нагадує довідник по марксизму, аніж акт, що регулює відносини. Всі конституції передбачають відкликання депутатів, що не виправдали довіри. Політичними правами користуються лише трудові верстви, включаючи громадян, іноземців та біженців. З ініціативи місцевої влади можна змінювати мінімальний виборчий вік на місцевих виборах. Позбавляються виборчих прав і особи, засуджені за корисливі та «ганебні» злочини. У дусі епохи сформульовано питання військової повинності: «Почесне право захищати революцію зі зброєю в руках надається лише трудящим, а на нетрудові елементи покладається виконання інших військових обов’язків». Політичний притулок надавався навіть особам, які вчинили злочин проти буржуазних урядів. Надається притулок усім біженцям, що переслідувались за революційно-визвольну діяльність (вони отримують і право бути обраними до рад). Ст.67 визначає (невичерпний) перелік соціальних груп, позбавлених виборчих прав: ті, хто використовує найману працю; особи, що живуть за рахунок нетрудових доходів (банківські проценти, дивіденди); духовенство та співробітники поліції (у т.ч. колишні). Майже нічого не сказано про тип економіки.

Ранні радянські конституції гарантували притулок навіть іноземцям, що вчиняли злочини проти буржуазних урядів

Конституція УСРР 1929 року: українізація і щорічні вибори

Закріплено монополію зовнішньої торгівлі. «Експлуататорські класи» повністю позбавляються політичних прав. Політичні права надаються й іноземцям. Проголошується розвиток «пролетарськими шляхами» української національної культури за умови «рішучої боротьби проти націоналістичних упереджень». Мови всіх національностей є рівноправними, кожен має право спілкуватись з державними органами на рідній мові. Жодних форм народовладдя фактично не передбачено (Конституцію вправі змінити Всеукраїнський з’їзд рад, позачерговий з’їзд можна скликати з ініціативи рад тих місцевостей, які складають третину населення). Право бути обраним до найвищих органів виникає з 18 років. З іншого боку ніякий представницький орган (як ВУЦВК) теж не міг корегувати конституцію. Принцип поділу влади не дотримується (президія ВУЦВК реалізує законодавчі й виконавчі функції). Виконкоми формуються з’їздами місцевих рад. Міські ради депутатів переобираються щороку, при цьому їх можна відкликати. Дивно, але у список осіб, позбавлених виборчих прав, потрапили і засуджені. Фактично норма втратила свій класовий зміст: у попередній конституції позбавлялись політичних прав ті, хто вчиняв корисливі злочини, а не будь-які.

Конституція УРСР 1937 року: соціалістичні декорації

Багато хто говорить про лицемірність сталінської конституції: вона проголошувала права, але їх порушувала. Хоча насправді навіть за своїм текстом документ є кроком назад. Разом з тим розширилась і кількість регламентованих сфер суспільного життя.

Проголошено дві форми соціалістичної власності — державна («загальнонародні здобутки») та кооперативно-колгоспна. Допускається дрібний кустарний труд. Праця є обов’язком (реалізується принцип «хто не працює, той не їсть»).

Вищестоящі виконкоми рад можуть скасовувати рішення нижчестоящих виконкомів, а ради — рішення нижчестоящих рад. Вибори проводяться за системою пропорційного представництва (приміром, до Київської облради обирався один депутат від 30 тис. осіб).

Всі судові справи розглядаються, як правило, за участі народних засідателів (тоді як зараз їх участь радше виключення з правил). Місцеві суди («народні») обираються місцевими жителями на три роки, апеляційні — депутатами обласних рад на 5 років. Мова судочинства — українська, хоча й допускається можливість залучати перекладача.
Держава не лише проголошувала право на працю, а й уточнювала, що воно гарантується шляхом усунення криз та ліквідації безробіття. Право на відпочинок забезпечується шляхом встановлення «для переважної більшості робітників» 7-годинного робочого дня (хто в дійсності міг скористатись таким правом, невідомо). Конкретизується і реалізація свободи друку: для неї мають надаватись матеріальні умови («типографії, запаси паперу»).

Прописані права не лише громадян: гарантується надання прихистку біженцям, переслідуваним за захист трудящих, наукову діяльність чи національно-визвольну боротьбу.

Найтяжчими злочинами вважались — проти суспільної власності та «зрада батьківщини».

Конституція УРСР 1978 року: країна розвиненого патерналізму

Кількість декларативних положень надмірна, а роль держави суттєво зростає. У порівнянні з військовою лаконічністю перших радянських документів, цей вражає спробою прикрасити радянську дійсність пафосом та складнопідрядними реченнями про торжество комуністичного майбутнього. Державна власність є основною, а влада докладає зусиль для зближення кооперативно-колгоспної власності з державною. Держава визначає міру праці й споживання. У статті 16 говориться про поєднання централізованої економіки та госпрозрахунку, використання прибутку та інших економічних стимулів. Дозволялась індивідуально-трудова діяльність з використанням праці сім’ї. Держава обіцяє скорочення, а в майбутньому — витіснення важкої фізичної праці. Серед обіцянок — стирання різниці між селом та містом. До речі, гранична тривалість робочого тижня складає 41, а не 40 годин. При цьому тривалість робочого часу колгоспників взагалі не обмежується: говориться, що вона визначається самими колгоспами. Громадянам гарантується безмежний перелік благ — від мережі санаторіїв до «невисокої» квартплати. Цікаво, але переслідування за критику заборонялось. Це Конституція держави «розвинутого патерналізму» — гучні слова про комунізм поруч зі згадкою держави, яка має забезпечити реалізацію усіх прав. Обов’язком громадян визнається не лише захист вітчизни, а й сприяння зміцненню «могутності й авторитету» держави. Місцевий і державний бюджети об’єднуються в один. Судді, як і депутати, звітують за свою роботу. Серед форм народовладдя — петиції, народне обговорення та всенародний референдум. Місцеві депутати обираються вже на 2,5 роки, а не щорічно.

НЕРАДЯНСЬКА УКРАЇНА

Декларація Української Директорії 1918 року: право на революцію

Директорія проголосила себе «тимчасовою верховною владою революційного часу», владою, першоджерелом якої є право трудящого народу на революцію. Під народом розумілися лише ті класи, «які творять матеріальні та духовні цінності, які кров’ю і життям своїх членів вступили до боротьби з руйнуючими силами сучасного ладу». Директорія була утворена як тимчасовий уряд, отже головним її завданням було підготувати вибори до представницького, установчого за метою, органу влади. Їм став Трудовий конгрес, вибори до якого проводились за куріальною системою (соціально-класове представництво). Відповідно, як і радянських конституціях, виборчі права надавались «трудовим верствам» населення. У результаті права голосу були позбавлені промисловці, поміщики, комерсанти, частина інтелігенції, духовенство та інші «нетрудові» прошарки суспільства.

Директорія вважала своїм обов’язком «взяти під керування Української Народньої Республіки головні галузі української промисловості і направити господарство в них в інтересах працюючих класів і всього громадянства, а не малої групи класа великовласників». Запроваджувався державний робітничий контроль.

Конституція УНР 1918 року (Статут про державний устрій, права і вільності УНР): пряма демократія і національна автономія

Верховним органом власти УНР виступають Всенародні Збори — вони ж формують виконавчу і судову владу (принцип поділу влади на три гілки не зовсім дотримувся). Органи місцевого самоврядування, що керували територією, яку населяли не менше 100 тис. чоловік подавали проекти законів (або самі громадяни у такій кількості). Тоді як депутати могли подати проект лише, коли зібрали підписи 30 колег. Державна позика можлива лише за постановою парламенту. Кожен депутат ВЗ обирався від 100 тис. осіб, а строк повноважень складав три роки. Підписами трьох мільйонів громадян можна було вимагати розпуск парламенту.

«Ніякої ріжниці в правах і обов’язках між чоловіком і жінкою право УНР не знає», — говориться в документі.

Арештант має бути звільнений, якщо протягом 24 годин правомірність його затримання не була підтверджена судом.

Проголошувалась децентралізація влади, а також право утворювати нацменшинам свої автономні органи влади. Населяючим територію УНР націям — великоруській, єврейській і польській — надається право на національно-персональну автономію. Білоруська, чеська, молдавська, німецька, татарська, грецька та болгарська нації отримували таке право, зібравши підписи 10 тис. громадян УНР і передавши їх до Генерального Суду. Вони могил створити законодавчий орган на кшалт Верховної Ради АРК.

Питання обмеження прав під час надзвичайного чи воєнного стану не можна сказати, що прописано конкретно: «У випадку державної конечности (підчас війни або внутрішніх заворушень) можуть громадянські свободи бути частю обмежені, частю припинені» (пункт 79).

Начерк проекту Державного законоладу для «Української Трудової Республіки» (Табору Гайдамаків-повстанців в Холодному Яру на Чигиринщині) 1919: холодноярський соціалізм

Цей документ не було ухвалено, але його аналіз видається важливим. Документ свідчить, що навіть шановані нинішніми націоналістами «холодноярівці» притримувались про соціалістичних поглядів, включаючи, обмеження прав власності найзаможніших.

Майже всі конституції українських соціал-революціонерів позбавляли капіталістів політичних прав

Державна влада ділиться на репрезентаційну (посадника-президента обирають на 6 років), законодавчу, виконавчу та судову. Право голосу — надається усім громадянам з 20-ти років. Верховна Рада Української трудової республіки (дорадчий орган при посадникові) теж обирається на 6 років. Українська республіканська рада — законодавчий орган, який обирається від 400 тис. громадян. А 100 тис. громадян можуть подати законопроект, який матиме першість над урядовими і парламентськими проектами. Кожний суд складається з суддів «правознатоків» і «суддів громадян». Перших призначає президент, а «судді громадяне походять з вибору і через припадок жереба».

Створюються автономні самоуправні краї: «великі простори», різноманітні своїм природнім характером і неоднаковою історичною минувшістю, вимагають поділу державної території на окремі самоуправні краї, повіти, волости і громади.

Кожен край має представництво за формулою один представник від 25 тис. громадян (така ж кількість громадян може підготувати проект акту місцевої влади).

Закріплено усуспільнення економіки. «Дотеперішній капіталістичний лад, опертий на визискові трудящих мас через те, що капіталісти-власники захопили на власність землю, фабрики, мешкальні доми, а капіталісти-спекулянти забрали в свої руки торговлю продуктами і оборот грішми, скасується і наступає: а) регуляція земельної власности; б) соціалізація фабрик; в) оппідація мешкальних домів; г) централізація торговлі; д) новоорганізація суспільности і продукцій, фінансів, ощадности, податків і закордонної торговлі».

Власники більше як 50 десятин землі, «коло котрої не працювали вони власними руками», втрачають право власності на такі ділянки. Вся державна і конфіскована земля переходить в руки селян-хліборобів на їх приватну власність. В першій мірі припадає ця земля малоземельним селянам-хліборобам таким, що посідають зараз на власність менше як на 5 десятин землі.

У власності держава лишається така кількість землі, яка потрібна у суспільних цілях: «заснування і удержання хліборобських шкіл і взірцевих хозяйств; для заснування і удержання санаторій і лічниць, державних пріютів для безпомічних дітей і для безробітних». Окрім цього ліси і такі простори, котрі треба залісити; копальняні простори, на котрих находяться ужиточні мінерали; стоячі і текучі води остають власністю держави.

«Робітні» (підприємства, де працюють до 20 працівників) залишаються у власності дотеперішніх власників. Якщо працывники робытень забажають братии участь у прибутках підприємств, то на них покладаються і витрати.

Фабрики (великі підприємства) підпадають соціалізації: право дотеперішніх власників касується — а фабрики стають власністю працюючих в ціх фабриках робітників. Вартість фабрики розпадається на таку кількість акцій, скільки є занятих у фабриці робітників, а кожний фабричний робітник є заразом власником одної акції. Доходи фабрик розподіляються відповідно до трудових заслуг («зиском діляться як акціонери фабрики нарівні»). Усюди — 8-годинний робочий день.

Фактично профспілки формували НБУ: найвищим суспільно-економічним органом в «Українській Трудовій Республіці» є Український Трудовий Конгрес. Український Трудовий Конгрес складається з відпоручників Українських Професійних Союзів в числі по 3 відпоручників від одної Секції кожного Союза. УТК утворює три департаменти:
а) Фінансовий Департамент з приналежним до його інститутом «Українським Центральним Банком»; б) Торговельний Департамент з приналежним до його інститутом «Українським Трудоторговельним Кооперативом» (встановлює ціни на сировину для торгівлі між профспілками); в) Департамент Праці з приналежним до його інститутом «Українською Трудовою Біржею» (вона не лише підшукувала роботу, а й організовувала безробітних на будівництво нових заводів коштом профспілок).

Три види податків: консумційний (споживчий), заробковий (ПДФО) та від капіталів (на прибуток), при чому два останні — прогресивні.
Утримання церков — за рахунок вірян. Богослов’я у школі — лише за згодою батьків учня.

Безкоштовна освіта й медицина. Там були й інші норми, які приписують завжди виключно радянському ладу, а саме боротьба з тунеядством: «доказане лінивство є кари гідне».

Жінки отримали право голосувати. Але вони підлягали мобілізації лише на невійськову службу — в лікарні.

Закон про Державну Народну Раду УНР 1920 року: інша ДНР

Відкликання депутатів немає, але можна втратити мандат разом з втратою виборчого права (наприклад, шляхом зміни соціального статусу).
На весь період обранням депутатом застосувається недоторканність. Не підлягають призову, за ними зберігається робоче місце.

Член — ДНР — Державної Народньої Ради (парламенту), що в своїй промові порушив права громадянина, може бути притягнутий до карно-судової відповідальності. «Член Державної Народньої Ради не може купувати, ані арендувати державні добра, або приймати державні роботи, або достави, не може також одержувати ніякої державної концесії», — такі антикорупційні норми містив документ.

Якщо члени Уряду навмисне або «з важкої недбалости нарушать в обсягу своєї службової діяльности основні або инші закони», то вони переслідуються у кримінальному порядку.

Законодавчу ініціативу мають схвалити 10 депутатів.

КРАЇНИ СОЦТАБОРУ

Конституція Югославії (СФРЮ) 1974 року: країна безмежного самоврядування і строку правління президента

Основною ладу визнавався «самоврядний соціалізм». Громіздкий документ робив наголос на формах виробничого і територіального самоврядування. Разом з тим закріплювалась й фактично ідеологічна монополія: соціалістична демократія як форма диктатури пролетаріату забороняє будь-яку політичну діяльність, яка підтримує «класову експлуатацію». Метою було максимально залучити працівників до прийняття рішень на всіх рівнях, але через низьку активність мас експеримент не став успішним.

Засобами виробництва, які є суспільною власністю, керують «об’єднані робітники, які трудяться, використовуючи ці кошти у власних інтересах, в інтересах робітничого класу і соціалістичного суспільства». Ніхто не вправі привласнювати результат праці, оскільки засоби виробництва нікому не належать. Дохід підприємств поділявся з ініціативи «організації об’єднаної праці» на частину, яка призначена для розширення матеріальних основ суспільної праці, і на частину, призначену для задоволення потреб. Створювались організації об’єднаної праці, які обмінюються між собою трудовими результатами. Працівники могли контролювати діяльність підприємств, мати дані про витрати і доходи.

Організація об’єднаної праці, що протягом тривалого часу не виконує зобов’язань щодо оновлення матеріальних засобів, підлягає ліквідації. Могли створюватись компанії з найманою працею при залученні керівника до праці. Трудові колективи дають згоду на участь в плані (відмовитись на етапі виконання вже було неможливо).

Обрані керівники несуть матеріальну відповідальність за наслідки реалізації запропонованих ними рішень, а також за результати господарської діяльності. Керівники обираються трудовими колективами шляхом проведення конкурсу.

Ніхто не може на підставі успадкування мати у своїй власності нерухоме майно і засоби праці в більшому обсязі, ніж це передбачено конституцією або законом. Кожна людина зобов’язана надавати допомогу іншому в разі небезпеки і солідарно з іншими брати участь у запобіганні загальної небезпеки.

При органах місцевого самоврядування створюється віче праці, віче самоврядування та віче суспільно-політичної співдружності. Ухвалення питань у сфері їх компетенції відбувається за їх згодою. Врахування результату референдуму є обов’язковим. Делегування проявляється у можливостях надання права нормотворення громадським організаціям. Створюються суди в сфері самоврядування. Передбачена посада «самоврядного омбудсмена». Однак при цьому вищестоящі органи можуть розпускати нижчестоящі ради.

Гарантується право притулку іноземним громадянам та особам без громадянства, які піддаються переслідуванням за свою прихильність демократичним поглядам і рухам, в зв’язку зі своїми виступами за соціальне і національне визволення, за свободу і права людини, або за свободу наукового чи художньої творчості. Суддівська недоторканість поширюється лише щодо злочинів, пов’язаних з відправленням правосуддя.

Бюджетні кошти розподілялись під контролем громадськості. Трудящі здійснюють владу і керують іншими громадськими справами, приймаючи рішення на зборах, шляхом референдуму та інших форм особистого волевиявлення в основних організаціях об’єднаного праці та місцевих співдружностях. Вони створюються так, щоб працівники могли вирішувати локальні питання в процесі праці. Робітничі ради складаються з делегатів – представників, що можуть відкликатись будь-коли.
Засновується особливий фонд федерації з кредитування прискореного розвитку економічно-слаборозвинених республік і автономних країв. Республіки можуть заповнювати прогалини у регулюванні. Міжнародні договори укладаються за згодою компетентних республіканських або крайових органів.

Забезпечення миру однозначно пов’язується з призовом до війська: «можливість агресії стає менше по мірі розвитку всенародної оборони». Питання оборони регулюються головним чином Федерацією. Кожен громадянин, який зі зброєю в руках або іншим способом бере участь в опорі агресорам, є військовослужбовцем Збройних сил. Військовий обов’язок громадян є загальним. При підборі складу командних кадрів армії застосовується принцип пропорційного представництва республік і автономних країв.

Незважаючи на те, що держава позбувалась багатьох функцій, Конституція фактично закріплювала авторитарні норми: за свої досягнення перед народом І.Б. Тіто міг стати президентом з необмеженим строком повноважень.

СУЧАСНІ СОЦІАЛІСТИЧНІ КОНСТИТУЦІЇ

Конституція Венесуели 1999 року: безкоштовний суд, заборона довічного і позитивна дискримінація

В плані забезпечення деяких громадянських і політичних свобод, Конституція Венесуели є більш прогресивна, аніж українська. При тому, що на адресу «Соціалізму ХХІ століття» регулярно звучать звинувачення в авторитаризмі. Вона є доволі обширною і регулює різні галузі права.
Не заперечуючи проти приватної ініціативи, держава ставить за мету реалізацію «стратегічного демократичного планування» (ст.299).

Говорити про пряму демократію у Венесуелі простіше хоча б тому, що основні її формі перелічені у статті 70 Конституції: «обрання органів публічної влади, референдум, громадські опитування, відкликання мандата, законодавча, конституційна і установча ініціативи, участь у відкритих муніципальних зборах і асамблеях громадян, які носять зобов’язуючий характер; участь у соціальному та економічному житті в таких формах, як самоврядування, клопотання громадян, спільне управління, кооперативи всіх видів, включаючи і фінансового характеру, ощадні каси, спільні підприємства та інші форми об’єднань, що направляються цінністю взаємного співробітництва та солідарності». Всі виборні посадові особи та судді можуть бути відкликані. Після спливу половини терміну, на який було обрано посадову особу, 20% виборців округу можуть клопотати про скликання референдуму (за відзив мають проголосувати половина із 25% виборців округу = 12,5% + 1 голос).

Парламент може делегувати свої повноваження регіонам. Територія складається з муніципій. Закон може передбачати створення федеральних територій в певних районах штатів, що має бути затверджене шляхом народного референдуму, що проводиться у відповідній місцевості. Спеціальний закон може надати федеральної території статус штату, закріпивши за нею повністю або частково відповідну територію.
Законом гарантуються юридичні та адміністративні умови, забезпечує реальне і ефективне здійснення принципу рівності перед законом; вживаються заходи позитивної дискримінації в інтересах осіб або груп осіб, які можуть стати жертвами дискримінації, знедоленості або опинитися в уразливому положенні. Принцип реалізується відносно найбільш вразливих груп — в одних регіонах під ними можуть розумітись жінки, а в третіх — представники певної мовної групи.

Установи національної системи охорони здоров’я є власністю держави і не можуть бути приватизовані. Держава прирівнює роботу з ведення домашнього господарства до праці, що створює додаткові цінності. Домогосподарки мають право на соціальне забезпечення. Закріплюється отримання пільг від підприємства кожному працюючому залежно від його внеску в діяльність підприємства. Стаття 92 передбачає можливість стягувати пеню за затримку зарплати і соцвиплат. Є і заходи, спрямовані проти профспілкової бюрократії: лідери профкомів, як і державні службовці, заповнюють декларацію про доходи. Власність підлягає обкладенню податком, з обмеженнями та зобов’язаннями з метою її суспільного використання. Заборонено створення іноземним компаніям сприятливіших умов, аніж вітчизняним. Монополія держави на нафтодобувну промисловість, як і прогресивне оподаткування, теж закріплені у Основному Законі.

У Венесуелі діють цікаві антикорупційні заходи: заборона на балотування чиновникам і декларування видатків профбосів

Стаття 26 гарантує право на безкоштовний судовий розгляд справи. Хіба це не є гарантією доступності суду?

Справа про оскарження арешту (ампаро) розглядається в пріоритетному порядку невідкладно, навіть в умовах надзвичайного стану. Серед категорій справ виділяються соціальні, куди входять, зокрема, трудові й земельні. Злочини проти суспільної власності за своєю небезпечністю прирівнюються до злочинів проти прав людини. Пенітенціарна система має сприяти реабілітації: гарантується право на дозвілля та спорт для в’язнів, а заклади організуються у виді сільгоспкомун.

Ніхто не може бути заарештований або затриманий інакше як за рішенням суду, за винятком затримання на місці злочину (як і в Конституції УНР). В Україні є й інші підстави — приміром, якщо на особу вказали свідки події. У плані покарань законодавство Венесуели більш гуманне, аніж українське. Не можуть призначатися покарання у вигляді довічного ув’язнення (максимум — 30 років).

Передбачене й існування органу під назвою «Республіканська рада з питань моралі» (Розділ ІV). На відміну від українського органу зі схожою назвою, цей бореться проти зловживань владою чиновниками, а не проти «недостатньо-моральних» митців. За своєю суттю цей орган нагадує ФБР.
На рівні Конституції закріплюється, що посадові особи, які не відповідають на петиції, повинні бути покарані і можуть бути звільненні за це порушення. Захист від цензури гарантується не лише для медіа: «Заборонена цензура щодо звітів державних службовців з питань, що входять в їх компетенцію».

У виборах парафіяльних, муніципальних органів та органів влади штатів можуть брати участь і повнолітні іноземці, які не менше 10 років проживають в Республіці, не позбавлені громадянських прав. До речі, європейські фахівці з місцевого самоврядування вважають залучення іноземців до участі у місцевих справах прогресивною практикою.
Судимість «взагалі» не заважає бути обраним на публічну посаду: обмежуються лише особи, засуджені за злочини, вчинені в період їхнього перебування на такій посаді, а також ті, хто заподіяв шкоду суспільному майну. При цьому політичні організації не можуть фінансуватись державою. Парламент надає згоду на виїзд президента за межі країни.

Статтею 189 запропоновані механізми щодо недопущення зловживання адмінресурсом — міністри та представники місцевої влади не можуть бути обраними до парламенту (губернатор не може обиратися протягом трьох місяців з моменту звільнення з посади).

Є й цікаві декларативні положення: міністри не несуть відповідальності за рішення Ради міністрів, які вони особисто не підтримали. Центробанк йде у відставку, якщо не виконає поставлених перед ним завдань. Майже всі посадовці повинні звітувати за свою діяльність (міністри повинні подати до березня звіт про попередній рік роботи).

При цьому Венесуела є президентською республікою (саме голова держави очолює виконавчу владу, запроваджує надзвичайний стан, керує армією, спрямовує діяльність парламенту і т.д.).

Також по темі: 8 буржуазних конституцій, норми яких можна врахувати при реформі Основного Закону

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт