Угода про Асоціацію: шлях до “монополії закордонного капіталу”?

Фахівці Мінекономіки представили Пропозиції до напрямів виконання Угоди, назвавши ризики

Віталій ДУДІН, “Ліва опозиція”

Положення Угоди, виписані в інтересах капіталістів, здатні викликати новий Майдан

Влада підготувала документ, який конкретизує напрями і можливості виконання Угоди про Асоціацію з ЄС. Розроблений Міністерством економічного розвитку і торгівлі документ отримав назву „Пропозиції до напрямів виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, як елементу Національної програми імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС” (далі – Пропозиції). Документ на 184 сторінках перелічує конкретні зобов’язання, які взяла на себе Україна, а також містить коментарі фахівців Мінекономіки щодо ризиків, які постають при реалізації Угоди.

Угода про Асоціацію до сих пір нератифікована, тому дискусія про неї залишається актуальною. Які сюрпризи приготували європейські правителі? Як відомо, після утворення нового Уряду Україна підписала „політичну” частину Угоди про асоціацію, а нещодавно і „економічну” (про створення Зони вільної торгівлі). Нагадаємо, „Ліва опозиція” однією з перших наголошувала на можливості підписання першої Угоди, яка передбачає корисні для суспільства зміни, окремо від економічної частини, яка містить згубні для соціально-економічної сфери ліберальні рецепти. Насправді, політична частина теж не є однорідною й окрім реальних демократичних пропозицій там містяться ідеї, які можуть загострити кризу в Україні.

Позитив

Серед гуманітарних цілей, які не можна не вітати – співпраця у галузі науки та інновацій, космічної дільності, туризму, забезпечення прав людей з обмеженими можливостями, інтернетизації, електронного документообігу, дотримання прав трудових мігрантів у ЄС, протидія транскордонним фінансовим порушенням та шахрайству, захист прав споживачів та досягнення гендерної рівності.

Україна не має стратегії досягнення сталого розвитку, хоча за її участі ще в 1992 році розроблено „Порядок Денний XXI сторіччя щодо довкілля та розвитку”. Угода про Асоціацію має сприяти досягненню закладених у цьому документі принципів.

Рішучі зміни, за словами європейських експертів, потрібно буде провести у таких сферах, як контроль за публічними фінансами, бюджетне планування, протидія корупції та захист навколишнього середовища. У перелічених сферах законодавство України недостатньо відповідає європейським нормам. Негативна ситуація спостерігається також у питанні безпеки транспорту, продуктів харчування, умов праці. При цьому не говориться, де будуть взяті кошти на масштабні зміни. Збереження нинішнього ліберально-олігархічного курсу навряд чи дозволить отримати нові ресурси, необхідні для реформ. Без фінансової допомоги Європи навряд чи вдасться реалізувати бодай десяту частину від запланованого.

Говориться і про кроки, які прямо суперечать нинішній політиці можновладців. Закупівля в одного учасника має відбуватись лише у виняткових випадках. Уряд же з початку АТО розпочав наступ на тендерний Закон у сфері оборони. Говориться, що, незважаючи на дерегуляцію, слід посилити державний контроль за тендерами: „Потрібно визначити неупереджений та незалежний орган, завданням якого є перегляд рішень, прийнятих замовниками в процесі укладання контрактів”.

Політичні ризики

У політичній частині є й такі пропозиції, які не сприятимуть стабільності в Україні. Європа залучатиме нашу державу у якості партнера до протидії тероризму та міграції.

Приміром, українська влада ще у 2013 році погодилась на залучення Збройних Сил України до формування бойових тактичних груп ЄС. Угодою ж передбачається посилення практичного співробітництва між Україною та ЄС з метою забезпечення більш активної участі України у цивільних та військових операціях ЄС з подолання „кризових ситуацій”. В рамках реалізації Угоди плануються „спільні операції з протидії міжнародному тероризму”.

Також на Україну покладаються сподівання щодо захисту Європи від мігрантів. Зокрема, йдеться про необхідність завершення реконструкції пункту тимчасового розміщення біженців у Київській області (м. Яготин) та забезпечення завершення будівництва та облаштування в Донецькій та Миколаївських областях пунктів тимчасового перебування нелегальних мігрантів в рамках реалізації проекту РЕАДМІТ-1. Як бачимо, європейські еліти розглядають нашу державу як таку, що виконуватиме жандармські функції.

Ринок без кордонів

Як і казала „Ліва опозиція”, у нас створені всі умови для розвитку вільного ринку, але не вільної людини. Конкурентне законодавство відповідає вимогам ринкової економіки, знищено бар’єри для переміщення товарів та капіталу. Констатуються успіхи у лібералізації таких галузей, як банківська система, конкуренція, телекомунікації, інтелектуальне право, захист інвестицій, страхування.

Україна та ЄС домовились про скасування або зменшення вивізного мита на товари, що охоплюють більш ніж 97% тарифних ліній Комбінованої номенклатури, стосовно решти 3% тарифних ліній (сільськогосподарська та харчова продукція) встановлюються особливі режими.

З моменту набуття чинності Угодою середня ставка імпортного мита для товарів з ЄС знизиться з 5% до 2,4%, а середня ставка імпортного мита ЄС для українських товарів – з 7,6% до 0,5%. Основні зміни тарифів для українських товарів в ЄС відбудуться у перший рік дії Угоди, а для товарів ЄС в Україні знижуватимуться поступово протягом 4 років. Але на практиці є великі сумніви щодо того, чи Україні вдасться скористатися цими преференціями – достатньо глянути на нещодавню торгівельну статистику.

Закриття підприємств прогнозується не лише в індустріальній сфері: можливий вихід з ринку українських Інтернет-провайдерів через зростання конкуренції та падіння доходів через демпінг цін. „Може настати монополія закордонних власників капіталу”, – щиро попереджають експерти щодо майбутнього даної сфери.

Стверджувати, що всі товари стануть доступнішими для громадян не можна: високі ставки на імпорт авто зберігатимуться.

Зберігаються захисні механізми щодо одягу „секонд-хенд”. Одночасно із щорічним зниженням увізного мита Україна запровадить вхідні ціни: у євро за кілограм чистої ваги. Вірогідно імпорт “дешевого одягу з Європи” може знизитись.

Серед ризиків визнається скорочення надходжень від сплати ввізного мита, а також тиск на національних товаровиробників у зв’язку зі зростанням обсягів імпорту.

Як відомо, українським підприємствам доведеться конкурувати з європейськими, при цьому витрачаючи значні кошти на стандартизацію продукції. Протягом трьох років з дати набрання чинності Угоди необхідно забезпечити розроблення 3,5 тис. національних стандартів, гармонізованих з європейськими.

В контексті захисту інтелектуальної власності чільне місце відведено чомусь СБУ (хоча останнім часом все більше говорилось про звуження її функцій). Служба покликана брати участь у „збереженні комерційної таємниці, запобіганні правопорушенням у сфері інтелектуальної власності”.

У контексті податкової системи говориться про приведення у відповідність переліку підакцизних товарів через включення до переліку товарів електроенергії та природного газу, вугілля та коксу (для опалення та виробництва електроенергії). Це може викликати, за словами експертів, соціальне невдоволення. Усі ставки акцизів мають бути підвищені до рівня ЄС.

Деформи по-європейськи

Якісні послуги не можуть надаватись за доступоню ціною, мовить ідеологія лібералізму. Мабуть, тому положення Угоди говорять про необхідність приватизації в деяких соціально-важливих сферах. Хоча значна частина неоліберальних перетворень почала впроваджуватись ще до підписання Угоди.

Під час вступу до СОТ наша держава взяла на себе зобов’язання щодо відкриття ринку поштових та кур’єрських послуг для конкуренції. Експерти Мінекономіки зазначають, що існує можливість скорочення персоналу та поштової мережі УДППЗ “Укрпошта”. Комерційно-привабливі сегменти ринку можуть бути „захоплені більш конкурентоспроможними європейськими державними або приватними операторами поштового зв’язку”.

Йдеться про „утворення конкурентного ринку надання послуг залізничних перевезень”, що повторює анонсовану владою неоліберальну реформу залізниці.

Вимагається реформа (розділення) „Нафтогазу України”, а також скасування практики цінового субсидування одних категорій споживачів за рахунок інших. Отже, громадяни будуть платити замість того, щоб дефіцит покривався за рахунок великих компаній. „Економічно-обгрунтований” розрахунок за газ, електроенергію та теплову енергію має прийти на зміну „соціально-обгрунтованому”. Очікувані результати: „великі промислові споживачі енергоносіїв повинні виграти від запровадження ринкового ціноутворення, оскільки цей процес та ліквідація монополій унеможливить існування чинної системи кросс-субсидування”. Хоча положення Угоди і згадують можливість зобов’язати компанії, що є суб’єктами “загального економічного інтересу”, постачати газ та електроенергію за регульованими цінами.

Україна має створити прозорі умови ліцензування на розвідку, дослідження чи видобування вуглеводнів на території України. Що це може передбачати, як не залучення транснаціональних корпорацій на кшталт „Shell” до нових екологічно-небезпечних проектів?

Експертами визнається, що в Україні існують проблеми на ринку небанківських фінансових послуг (низька інвестиційна привабливість, недостатня інформаційна прозорість, слабкий захист споживачів небанківських фінансових послуг тощо). При цьому нагадаємо, що майже всі парламентські політичні сили, включаючи ВО „Свобода”, виступають за створення накопичувальної пенсійної системи, але з таким ринком фінансових послуг не доводиться очікувати навіть збереження накопичень.

Праця

Суттєву увагу слід приділити сфері зайнятості та праці. З метою забезпечення мобільності працівників та захисту їх прав на сьогоднішній день Україною укладено п’ять двосторонніх договорів з державами-членами ЄС (зокрема, Іспанією). Але в рамках цих угод працевлаштування громадян України не проводиться за відсутності квот робочих місць з боку країн-реципієнтів.

Умови праці значно відстають від європейських стандартів. 85% перевірених роботодавців порушують вимоги трудового законодавства, зокрема: – близько третини підприємців порушують норму тривалості робочого часу та щорічної оплачуваної відпустки найманих працівників; – значна кількість роботодавців не укладає трудових договорів з найманими працівниками; – кожен шостий підприємець не дотримується норм загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Значна кількість порушень трудового законодавства здійснюється суб’єктами малого та середнього підприємництва. Згідно наведених даних, малий і середній бізнес в Україні становить основу підприємництва, зокрема, 99,8% усіх вітчизняних підприємств є малими або середніми. На цих роботодавців працюють 7,5 млн. або 40 % усього зайнятого населення працездатного віку.

Окремий акцент зроблено на „нелегальних пасажирських перевезеннях”, де робочий час водіїв фактично необмежений, що загрожує безпеці громадян.

Фахівці Мінекономіки справедливо вказують, що внаслідок загострення кризових явищ в економіці набувають поширення гнучкі форми зайнятості – переведення працівників на неповний робочий день (тиждень) та перебування працюючих у відпустках без збереження заробітної плати. Так, в режимі неповного робочого дня (тижня) у 2013 році працювало 798,9 тис. осіб (7,9% середньооблікової кількості працівників), у неоплачуваних відпустках знаходились 97,1 тис. осіб (1% середньооблікової кількості працівників). Цікаво, що Уряд сам не гребує такими підходами і поводиться відносно підлеглих як недобросовісний роботодавець. 31 липня парламент дозволив законом про зміни до держбюджету відправляти працівників контролюючих органів у відпустку за власний кошт на необмежений термін.

Вирішити проблему тінізації пропонується за рахунок зниження ставки єдиного соціального внеску. На сьогодні ставка складає близько 37%, тоді як Уряд оголосив про зниження ЄСВ удвічі, що буде менше середньоєвропейського рівня. Здогадуємось, що Європа піклується не про українських працівників, а про створенняя умов для своїх компаній, які перенесуть своє виробництво до нас.

З фахового документу можна довідатись, що у диспропорціях між попитом і пропозицією робочої сили винні й капіталісти: роботодавці практично не здійснюють середньострокове планування власної діяльності.

Пропоноване „зменшення малоконкурентних виробництв” має слабкий зв’язок із подоланням безробіття. До речі, в контексті молодіжної політики дається рекомендація впровадити форми гнучкої зайнятості, що може розумітись як спонукання молоді до ранньої прекаризованої праці.

У документі не приховується, що залучення роботодавців до формування державного замовлення у сфері освіти може мати наслідком „зниження обсягів потреби на підготовку за держзамовленням фахівців для державних потреб (лікарів, військових, вчителів, службовців тощо)”.

Разом з тим у сфері соціального діалогу можуть бути реалізовані такі прогресивні новації: укладення колективних договорів з фізособами-підприємцями та посилення відповідальності за порушення прав профспілок.

Узагальнюючи варто зазначити, що Угода дає приблизні стандарти, до яких можна апелювати. Разом з тим не виникає сумніву, що більшістю преференцій скористається якраз бізнес, який є більш активним у відстоюванні своїх прав. Іншими словами, без вагомої лівої політичної сили всі потенційні загрози трудящим стануть реальними, а високі декларації залишаться словами на папері. І тоді наше життя буде не настільки сонячним, як його уявляв пересічний учасник Євромайдану, виходячи в холодну пору на протести.

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт