Припинити вогонь: поради і перешкоди

На який компроміс доведеться піти заради збереження життів на Донбасі?

Захар ПОПОВИЧ, “Ліва опозиція”

Створення коридорів для евакуації цивільних може узгоджуватися і з «польовими командирами» терористів

Про необхідність припинення АТО не говорить зараз хіба що лінивий. Якнайшвидше припинення бойових дій стало вже навіть офіційною позицією української влади. Справа тільки в тому, що декому припинення АТО бачиться, як остаточна перемога українських урядових військ, які на даний час мають очевидну перевагу в чисельності та озброєнні. На наш погляд, така «перемога» не можлива зараз без масових жертв серед мирного населення регіону та, якщо і буде досягнута, призведе до зростання цілком обґрунтованої ненависті місцевого населення не тільки безпосередньо до проурядових військ, але і загалом до української державної влади. Українська влада встановлена шляхом терору не буде міцною і ніколи не буде сприйматися східними українцями як своя. Але саме на такий шлях штовхають нас екстремісти з обох сторін конфлікту. Саме такий шлях і означатиме в кінці кінців остаточну втрату довіри до українських державних інституцій в цих регіонах та фактичний розпад сучасної української держави. Саме цей сценарій є бажаним для антиукраїнських сил, які більш за все прагнуть довести недієздатність сучасної української держави та загалом нездатність українців до існування як політичної нації.

Збройне протистояння, яке прямо зараз відбувається навколо Слов’янську, Краматорську та інших міст Донбасу, щоночі призводить до жертв серед цивільного населення. На кожному конкретному осколку міни, яким було поранено чи вбито цивільну особу, не написано, хто саме цю міну випустив. Однак ці міни постійно рвуться дуже близько до житлових кварталів і систематично влучають в житлові будинки, хоча звісно в більшості випадків обстрілюють зовсім не мирних жителів. Цілком можна повірити, що сили АТО в жодному випадку не ведуть цілеспрямований вогонь по житлових будинках, однак у густонаселеній місцевості Донбасу повністю убезпечитись від випадкових попадань виявляється неможливим. Так само можна сперечатися чи ведуть збройні формування ДНР та ЛНР вогонь з мінометів по житлових кварталах чи ні. Факти полягають в тому, що міни в них потрапляють, і скоріше за все з обох боків протистояння.

Отже найпершою вимогою, яку мають ставити всі свідомі українські громадяни – є негайне припинення вогню. Негайне припинення застосування у межах населених пунктів важкої зброї та авіації з обох боків. Уникнення жертв серед мирного населення, яке фактично опинилося в заручниках у терористів – є найпершим завданням, заради якого можна домовлятися навіть з чортом. І з цього приводу просто необхідно вести перемовини навіть з найгіршими на нашу думку терористами. Питання про припинення вогню і створення гуманітарних коридорів для евакуації мирного населення та доставки гуманітарних вантажів може узгоджуватися в тому числі і з реальними «польовими командирами» терористів: Гіркіним-Стрєлковим, Абвером, Бісом, з ким завгодно. У той же час, звільнення заручників та умови, на яких терористи можуть залишити українську землю – це єдині питання, щодо яких слід вести з ними переговори. Будь-які питання щодо політичного врегулювання мають вестися виключно з представниками місцевих громад, а не заїжджими бойовиками.

З представниками ж місцевих громад слід обговорювати і питання відведення військ від населених пунктів та створення буферних зон безпеки навколо місць розташування українських військових частин. При цьому може ставитися питання щодо повернення української армії в місця постійної дислокації, однак не питання виведення всіх українських військ з території Луганської та Донецької областей. Підрозділи Збройних сил України знаходяться на цій території з моменту їх створення, яке відбулося одразу після здобуття незалежності. Військовослужбовці разом з сім’ями проживають тут у гарнізонах та прилеглих населених пунктах десятиліттями. Вимагати виселення цих людей, які в більшості своїй не мають ніякого відношення ні до яких націоналістичних організацій – є абсолютно неприйнятним.

Умови, на яких терористи можуть залишити українську землю – це єдині питання, щодо яких слід вести з ними переговори

Переговори мають вестися в контексті організації прозорих та демократичних перевиборів до місцевих рад. Зокрема має бути вирішено питання щодо допущення спостерігачів він українських та міжнародних організацій. Не секрет, що значна частина (якщо не більшість місцевого населення) не довіряє українським військовим. Звичайно, люди залякані та знаходяться під впливом брехливої російської пропаганди. Однак є і об’єктивні причини для такого ставлення. Серед новостворених українських військових формувань та у їх керівництві багато членів українських ультра-націоналістичних та навіть відверто неонацистських організацій. І, нажаль, Уряд останнім часом все більше покладається саме на такі формування, які більш схильні до рішучих дій та мають не до кінця зрозумілий статус та нечітко визначені повноваження. Дії таких напів-автономних батальйонів часто є провокативними та сприяють консолідації місцевого населення навколо терористичних угруповань, які парадоксальним чином сприймаються, як «захисники». Вивід з території Донеччини та Луганщини, роззброєння та розформування таких «волонтерських» українських батальйонів було б без сумніву важливим кроком на шляху до миру в регіоні.

Організовані робітники могли б стати гарантією миру в регіоні на відміну від "добровольчих спецбатальйонів"

Не секрет також і те, що організовані робітники до цього часу практично не приймають участь у подіях, які відбуваються у цьому індустріальному регіоні. В той же час, там де робітничі організації наважувалися брати ситуацію під свій контроль, як це було наприклад у Краснодоні Луганської області, страйком не лише взяв під свій контроль все місто, але і не допускав під час загального страйку будь-якого насильства. Криворізькі незалежні профспілки мають досвід створення власних загонів самооборони, які зіграли важливу роль у недопущенні провокацій та насильства під час протестів на Майдані у Кривбасі.

Гарантом дотримання домовленостей між сторонами конфлікту на Донбасі теж могли б на наш погляд стати представники профспілкових організацій, які з одного боку є незалежними по відношенню до олігархів-власників, а з іншого – чітко дистанціюються від радикальних націоналістичних організацій, як про-українського так і про-російського напрямів. Отже, ми закликаємо незалежні профспілки та страйкоми – до створення власних загонів самооборони та використання всіх доступних засобів до схиляння всіх сторін до негайного припинення вогню. Можливо, робітничі делегації з Дніпропетровщини могли б стати ефективними посередниками у врегулюванні ситуації, набагато більш корисними в зоні АТО ніж батальйони «Дніпро» і «Азов».

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт