ВІТАЛІЙ ДУДІН: “Військова приватизація”

Влада балансує: намагається знайти гармонію між випуском патріотичного пару й приватними інтересами олігархії. Право на жадібність недоторканне навіть в умовах крайньої необхідності. Ось формула часткової військової мобілізації

Віталій Дудін - юрист, активіст "Лівої опозиції"

Віталій Дудін - юрист, активіст "Лівої опозиції"

Визнаю, сьогодні складно не писати про війну. Тим паче, коли партія ВО «Свобода» виступила із ініціативою накласти табу на обговорення дій армії у ЗМІ. Але, за великим рахунком, хотілось би поговорити не про армію, а про політичну систему, в якій вона діє.

«Військовий комунізм» відбирав у багатих заради перемоги. «Військовий капіталізм» відбирає у бідних заради перманентної поразки. «Військового націоналізму» не буває в принципі, бо це тафтологія.

Першим кроком у запровадженні «військового комунізму» стала націоналізація промисловості, тоді як українська «оборонка» перебуває у приватних руках. У згаданій сфері функціонують 36 приватних підприємств, кількість яких у майбутньому буде збільшуватися згідно програми реформування ЗСУ до 2017 року. Прикладом є один із лідерів української воєнної промисловості – ПАТ «Мотор Січ», повідомляє Національний інститут стратегічних досліджень. ВО «Свобода» обіцяє бізнесу податкові пільги. Ця партія пропонує зменшити суму сплати податку на прибуток для підприємств, які «допомагають українському війську». «Свободівці» пропонують додати до переліку видів благодійної діяльності сприяння «обороноздатності та мобілізаційній готовності країни» (при цьому їх не турбує, що Закон про благодійництво переслідує мету «утвердження гуманізму і милосердя»).

Більшовики націоналізували банківську систему і конфісковували вклади, що перевищували суму в 5 тис. рублів і були нажиті «нетрудових шляхом». Український Уряд спромігся лише на ідею оподаткування процентів від вкладів, що перевищують 100 тис. гривень. Якщо вони запроваджують такий податок, то, очевидно, бояться втратити усю власність.

Влада балансує: намагається знайти гармонію між випуском патріотичного пару й приватними інтересами олігархії. Право на жадібність недоторканне навіть в умовах крайньої необхідності. Ось формула часткової військової мобілізації.

Чи можна казати, що український капіталізм не здатен навіть себе захистити? Швидше навпаки, за інших умов він, мабуть, і вижити не зміг би. Коли ще отримання мільйонних прибутків назвуть допомогою вітчизні? Що може дати більшу індульгенцію від критики, аніж необхідність триматись разом проти зовнішнього ворога? Хто буде в цих умовах задавати питання про соціально-справедливий вимір у економіці? Лише російські шпигуни.

«Під ніж» ідуть соціальні програми на суму понад 6,8 млрд. гривень — харчування дітей, оплата сільських спеціалістів, премії для «Матерів-героїнь» — заради проведення сумнівних тендерів. Міністерство оборони України за результатами тендерів акцептувало пропозиції на постачання палива для армії на загальну суму 369,38 млн грн. Більшу частину підрядів на 187,73 млн грн. отримає ПАТ «Укртатнафта», яке належить структурам губернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломойського.

Акумулятори українській армії на суму 7,2 млн. гривень постачатиме ТОВ «Веста кар батери» — підприємство засноване кіпрською компанією «Веста-Днепр», наближене до «тушок» Віктора і Дениса Дзензерського.

Вважаєте справедливим, якщо кошти йдуть в кишені «патріотичних» олігархів? Ваше право. Але насправді, війною годуються навіть представники «злочинної влади»!

Згідно «Вісника державних закупівель», буквально сьогодні Міноборони закупило військові черевики на суму близько 5 мільйонів гривень. Власником фірми ТОВ «Індастріал Девелопмент» є Павло Лебедєв.
Так, той самий мільйонер із Партії регіонів, який донедавна очолював Міністерство оборони і погрожував застосуванням сили проти «екстремістів» з Майдану. Вказаний у «Віснику» код ЄДРПОУ (33357578) свідчить про те, що це саме та фірма із Кременчука, яка займається виробництвом готових металевих виробів та діяльністю посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Капіталістам вигідна війна. З юридичної точки зору повна мобілізація змусила б їх погоджуватись на будь-які замовлення, тоді як часткова дозволяє їм обирати найсмачніше. Ви — отримаєте ореол героя. Вони — ореол героя і військові контракти.

Кажуть, що Уряд давно не діє в інтересах України. Всупереч тиражованим наріканням, я не вважаю, що він діє в інтересах Москви. Він діє в інтересах кожного капіталіста. П’ята колона — це привладні олігархи. Досвідчені військові зізнаються, що не готові воювати із таким «тилом». Вони готові воювати за рідних. Але, схоже на те, що зараз під загрозою лише політичний рейтинг еліти.

Військові замовлення годують олігархів, офшорні компанії і членів Партії регіонів

Владі нелегко даються рішення про передислокацію українських військових на північ. Адже вони бояться, що військові можуть вийти з-під контролю української влади. Обернуть свою злість і досвід проти тих, хто їх кинув напризволяще і змусив відчути приниження. Врешті-решт, у військових ця влада вкрала більше, ніж у кожного з нас. Якщо звичайний пролетар віддає усю свою робочу силу, то рядовий військовий зобов’язаний віддати своє життя. Зарплата, нагадаю, не дуже й різниться. Завдяки обставинам армія перетворюється у революційний клас. Після завершення «кримської» (чи «дивної»?) війни Україна отримала короткочасний «брестський» мир. Якщо радикальні сили майданів та анти-майданів знайдуть спільну мову, то владу чекає повний крах. Про утворення умовного «троїстого союзу» із залученням армії влада боїться навіть думати. Знищення олігархічної п’ятої колони підвищило б обороноздатність України у п’ять разів. У громадян з’явилась би мотивація захищати свою країну. Національно-визвольна боротьба без соціалізму — «суть національна зрада», нагадує нам крізь століття ірландський революціонер Джеймс Коннолі.

Сумно дивитись, коли наша слабка держава намагається протиставити могутній Росії аргумент сили. Кого ви налякаєте збільшенням воєнних замовлень та добровольців? Таке враження, ніби Україна вирішила зайняти місце Росії у неформальному клубі «G8», яка нещодавно звідти вибула.

Україна могла б перемогти, якби стала міжгалактичним центром перманентної революції. Але замість того, щоб протиставляти свою революційність влада України змагається з РФ у реакційності. Військова машина Росії не пішла б на Крим, якби знала, що її там ненавидять. Визнаємо, що «наша» влада злякалась аж ніяк не військової переваги Росії. Завдяки націоналістичному ореолу нинішнього керівництва держави український військовий перетворився на окупанта на цій території. Чим надихаються добровольці, які записуються у Національну гвардію? Вони не бачать «вдалих» результатів керівництва армією? Їх відводять роль або гарматного м’яса, або «заградотрядів» — для придушення менш «свідомих» колег.

Кажуть, що окремі військові зрадили країну, адже перейшли на бік РФ. Але не можна зрадити ворога. Не можна любити того, хто тебе відверто зневажає. Мене більше турбує, що народ вже програв класову війну. Безпрецедентні заходи жорсткої економії проходять при безпрецедентному мовчанні. Ви критикуєте військових за нестачу патріотизму? Але ж ніхто не направляє зброю проти вас. У ці дні, коли наш народ мирно стоїть на «Віче єдності», розбалувані європейськими соціальними стандартами, обурені іспанці (“indignados”) виходять проти жорсткої економії, вимагаючи соціалізму. Самим не соромно?

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт