ПАВЛО МИРОНОВ: “Чужие на празднике жизни”

Ліві активісти були серед учасників #Євромайдану з перших його днів. Єдине, що відрізняє їхній досвід від досвіду інших учасників – вони ані на мить не можуть забутися у солодкому єднанні з людьми та віддатися вірі в те, що все відбувається правильно і на краще, почути «музику революції» і відчути революційний оптимізм мас

Ліві активісти були серед учасників #Євромайдану з перших його днів. Ветерани студпрофспілки «Пряма дія» допомогали вести перші студентські колони і приєднувалися до блокування університетів. «Ліва опозиція» неодноразово виходила на протест під червоним європейським прапором та пояснювала бачення свого проекту ЄС – «Європи Соціалістичної». 30 листопада ц.р. група активістів з різних організацій вийшли проявити свою солідарність з жертвами поліцейського насилля, а 1 грудня окремі герої виносили постраждалих з самого пекла на Банковій. Не на одній акції приклад ненасильницького опору показують «Ритми спротиву».

Словом, ліваки належать до тих людей, які у разі перемоги революції можуть, якщо захочуть, бити себе в груди зі словами «Ми стояли на майдані!».

Єдине, що відрізняє їхній досвід від досвіду інших учасників – вони ані на мить не можуть забутися у солодкому єднанні з людьми та віддатися вірі в те, що все відбувається правильно і на краще, почути «музику революції» і відчути революційний оптимізм мас.

Утім, наявність організованих груп, діяти згідно з принципами, робить нашу країну ближче до Європи, де більшість діє так, як зараз діють українські ліві

Не можуть, оскільки знають і зворотній бік цього єднання на майдану – миттєву агресію до будь-кого, кого оголосять «провокатором» або «тітушкою». Вони не вірять, що якесь суспільне явище може відбуватися в інтересах всіх, оскільки знають, що «всі» найчастіше значить «найсильніші». Їх не надихають фрази кшталту «ми стоїмо тут не за політиків, а за …» – бо самі політики зовсім не зважатимуть на внутрішні мотиви учасників протестів. Вони не мають ілюзії, що солідарність з жертвами поліцейського насилля убезпечить їх від насилля праворадикалів – бо ультраправі не послухають миролюбних закликів ані від Євгена Іхельзона, ані від Сергія Жадана . Підстав для оптимізму не надає і «розвиток громадянського суспільства», оскільки за певних умов саме відсутність цього суспільства – єдина перепона приходу до влади нацистів (чому? дізнайтесь за посиланням).

Утім, наявність на протесті організованих груп, здатних йти на ризик і діяти згідно з принципами навіть тоді, коли «за» ледь-ледь переважає «проти» – може бути першою ластівкою, що ми все-таки на крок ближчі до суспільства, яке інколи називають європейським, і де підозру викликають гасло «слава нації!», а не «слава раціо!». Ближче до Європи, де більшість діє так, як зараз діють українські ліві.

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт