Інтерв’ю з КВПУ на Євромайдані + Роздуми щодо профспілкової політики

Опосередковано Угода про Асоціацію може вдарити і по робітникам. Однак КВПУ прийняла на своєму 7-му з’їзді рішення підтримати Угоду. Представнику редакції GASLO.INFO вдалось поспілкуватись із профспілчанами на Євромайдані і зробити певні дещо песимістичні висновки

Захар ПОПОВИЧ, “Ліва опозиція”

Нинішня редакція Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом передбачає створення розширеної Зони вільної торгівлі, фактично, майже “Митного союзу” з ЄС. Цей бік Угоди, безсумнівно, несе загрози для економіки України, яка і без цього має напів-периферійний характер. Отже, опосередковано ця угода може вдарити і по робітникам. Однак Конфедерація вільних профспілок України прийняла на своєму 7-му з’їзді рішення підтримати Угоду. При цьому вільні профспілки, здається, готові вдатися до вельми радикальних кроків, щоб домогтися виконання цього рішення. Вчора, 26 листопада, увечері на мітингу на Майдані Незалежності голова КВПУ Михайло Волинець оголосив початок голодування з вимогами до Уряду про негайне підписання Угоди.

Як виявилось, справедливе, а не вибіркове, судочинство та ефективна солідарна підтримка потужних європейських профспілок розглядається КВПУ, як важливе практичне питання виживання незалежних профспілок в Україні. Діюче трудове законодавство надає профспілкам широкі права, однак, через корупцію в судовій системі, домогтися виконання закону часто просто неможливо. Отже це питання сприймається профспілчанами, як більш актуальне навіть ніж загроза дефолту країни. Не менше хвилює робітників і інтеграція в сфері освіти та інших гуманітарних сферах. Кореспонденту GASLO.INFO вдалося взяти невелике інтерв’ю у голови КВПУ на Майдані, майже одразу після оголошення ним голодування.

———-

-          Михайло Яковичу, чому ви пішли на такий радикальний крок, як голодування?

-          По-перше дуже важливо привернути увагу до того, що влада ігнорує наші прагнення, прагнення народу України до євроінтеграції. Разом зі мною тут присутні на Майдані шахтарі, залізничники, вчителі, медики, які структуровані у вільні профспілки України.

Всі ми наполягаємо на резолюції 7-го з’їзду Конфедерації вільних профспілок України та вимагаємо виконати наш заклик до влади – підписати Угоду про європейську асоціацію.

-          Що для профспілок найважливіше в цій угоді?

-          Ми не згодні з тим, що в Україні невчасно виплачують лікарняні, що дуже низька заробітна плата, яка теж невчасно виплачується. Інваліди не отримують “регреси” за втрату працездатності. Молодь не може знайти собі роботу, а зарплати настільки мізерні, що вони найнижчі в Європі, а ціни – європейські. Ми прагнемо до європейських стандартів, де найвищий рівень захищеності в світі, де найвищий рівень життя. Чим ми гірші коли ми маємо такі великі природні ресурси, коли ми намагаємося бути працьовитими, але хтось результати нашої праці забирає собі? Тому профспілки, передусім, опікуються питаннями не тільки представлення інтересів працівників перед роботодавцями на колективних переговорах. Але ми в першу чергу повинні виконувати функції захисту цих працівників перед свавіллям державних органів і роботодавців. В Європі є справжні профспілки, які ефективно виконують ці функції в рамках правового поля. Ми б теж хотіли по-справжньому виконувати ці функції, по-справжньому захищати людей. Однак це неможливо, тому що права незалежних профспілок порушуються, як і кожного громадянина [Суди приймають протиправні рішення, а навіть ті рішення, що приймаються можуть не виконуватись роками - прим. GASLO.INFO]. Ми всі знаходимося в одному човні. Саме тому ми ще раз закликаємо владу підписати Угоду про асоціацію.

-          До Києва приїхало багато шахтарів з різних регіонів України, зокрема, з Луганської області. Але ж представники влади стверджують, що луганчани проти євроінтеграції? Чи це спротив роботодавців?

-          Справді є факти перешкоджання приїзду шахтарів. Навіть у Львівській області заблокували приїзд шахтарів до Києва, однак вони все рівно завтра тут будуть. Робітників важно зупинити.

Це неправда, що на Луганщині робітники і населення хотіли б повернутися до ідеї єдиного Митного союзу. Вони розуміють, що у країнах Митного союзу [де на права працівників ніхто не зважає] їх завтра можуть при нагоді розстрілювати так само, як це відбулося у Казахстані, коли розстріляли [в Жанаозені] нафтовиків, після того, як їм не виплачували зарплату. А потім, коли робітники наважились на страйк, влада стала на бік тих, хто не виплачував зарплату і наказала міліції розстріляти цих людей. Гірники Луганщини, так само, як і гірники та вчителі Донеччини та Харківщини, дуже добре знають, куди їм краще йти. Але в них ніхто не питає.

Про це саме [на мітингу] сказав, зокрема, голова Молодіжного комітету КВПУ Луганської області Павло Лисянський, який є гірником в третьому поколінні, від діда і батька, і так само отримує мізерну зарплату і знає ціну обіцянкам влади.

Нам також вдалося по спілкуватися з одним із шахтарів, які прибули на Євромайдан з Луганської області – головою Незалежної профспілки гірників України в місті Ровеньки Володимиром Соколовим.

 -          Откуда приехали шахтеры?

-          Из Луганской области из городов Красный Луч, Антрацит, Ровеньки, Краснодон…

-          Почему вы поддерживаете Евромайдан?

-          Потому, что нам обещали изначально присоединиться к Европе, а теперь нас просто-напросто обманули, получается. Потому что у каждого шахтера есть свои дети, которые учатся и хотят жить в нормальной стране, где законы выполняются.

Ведь у нас суды, даже если и выносят решения, когда мы защищаем своих членов профсоюза, то выполнить эти решения не могут. Даже в Европейский суд по правам человека приходится обращаться. Самое главное, чтобы закон работал. То, что они там сидят и принимают, а не выполняют, это просто-напросто, даже не знаю как культурно назвать…

-          Как вы прокомментируете заявления работодателей из УСПП о том, что экономика Луганщины сильно пострадает от подписания Соглашения об Асоциации с ЕС? Скажется ли это на работе вашей шахты?

-          Воровать они не будут? Наверное, перестанут? Возможно, при европейских законах придется отчитываться. Я считаю, что это неправда. [экономика не пострадает].

———

Післямова від «Лівої опозиції»

Як відомо, ядром Конфедерації вільних профспілок України є Незалежна профспілка гірників. Угода про вільну торгівлю з ЄС скоріше за все не справить суттєвого негативного впливу на підприємства гірничо-видобувної галузі – у цьому шахтарі праві. Не відчувають вони і довіри до роботодавців-олігархів і в тому, що стосується інших галузей. І в чомусь це, мабуть, вірно – не треба перекладати свої економічні проблеми на робітників! І не треба боятися дефолту! Грамотно проведений дефолт – може значно поліпшити ситуацію для робітників і бути ефективним засобом, щоб змусити олігархію трошки поділитися з народом. Як це було, за свідченням Алана Фрімана, в Аргентині. В той же час Угода про ЗВТ, поза сумнівом, є злом для України, яке, на жаль, подається у привабливій обгортці «асоціації». Ми можемо підтримати асоціацію лише без ЗВТ. Тим більше, що основні вигоди від Асоціації на думку самих профспілок лежать в правовій та гуманітарній сфері. Можна погодитись, що треба використовувати всі важелі для тиску на українські еліти з метою забезпечення справедливого судочинства і дотримання трудового законодавства. Тут можна і потрібно використовувати європейські інституції і солідарну підтримку з боку потужних європейських профспілок. Однак, всі ми знаємо, що сама по собі асоціація зовсім не гарантує правової держави. Диктаторські режими Північної Африки перебували в асоціації з ЄС десятиріччями без будь-яких ознак демократизації…

Наприклад, режим Бен-Алі в Тунісі перебували в асоціації з ЄС з 1998 року, тобто більше ніж десятиріччя до революції 2011 року, після якої лише і розпочався процес розбудови справді демократичного та правового суспільства. Процес, який до речі, ще далеко не завершено. Отже, демократизація – це в першу чергу процес внутрішньої мобілізації і самоорганізації суспільства, передусім, робітництва та соціально-пригноблених верств. І саме в цьому сенсі сьогоднішній Майдан – є цінним і необхідним для подальшої розбудови демократії та дотримання прав найманих працівників. Є однак ризик, що він може закінчитися нічим.

І питання тут не в тому, чи буде підписано Угоду про асоціацію цієї п’ятниці чи за півроку. Справа в тому, що робітництвом і профспілками все ще намагаються маніпулювати класово ворожі їм політичні сили. У політичному спектрі демократичної-за-гаслами опозиції до цього часу, на жаль, не знаходиться місця для лівої, робітничої повістки. Політичні опозиціонери – виявляються на 99,99% правими, тобто в кінцевому рахунку виразниками політичних інтересів роботодавців, а не найманих працівників. Таким чином, основне питання яке ставить перед нами Євромайдан, полягає саме в тому, чи з’явиться із сьогоднішнього масового громадянського руху нова, тобто ліва опозиція? Ми бачимо, що суттєва частина протестантів дуже чітко поставила питання про розмежування із усіма існуючими політичними партіями та сформувала свій окремий громадянський позапартійний майдан. Саме на цьому майдані ми бачили так багато профспілкових прапорів. Бачимо й те, що праві партійні лідери намагаються всіма силами запобігти розвитку низової громадянської самоорганізації. Вчора увечері партійні лідери разом із командами своїх помічників та партійних “фул-таймерів”, фактично захопили безпартійний майдан та усунули незалежний громадянський комітет він координації протестів на Майдані Незалежності в Києві. Не маючи своєї політичної організації, незалежні профспілки, схоже, вимушені мовчки терпіти таке свавілля. Чи не підтверджує це ще раз актуальність проголошеного на 7-му з’їзді КВПУ Веніаміном Тимошенком гасла створення своєї окремої профспілкової політичної партії?

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт