Казахстан – Україна: солідарність і пересторога (фото і відео-звіт)

Сергій Іщенко, «Ліва Опозиція» 
спеціально для gaslo.info

У п’ятницю 16 грудня 2011 року весь світ сколихнули повідомлення з казахстанського міста Жанаозен. Поліція та внутрішні війська відкрили вогонь по мирній демонстрації робітників-нафтовиків, які давно вимагали гідних умов праці на прибуткових підприємствах регіону. Влада в Астані жорстко блокує інформацію про те, що відбувається: офіційні джерела мовчать, у місті відключені мобільний зв’язок та інтернет. Сайт Соціалістичного руху Казахстану повідомляє, що на вулицях Жанаозеня вирують бої: 70 робітників вбито, а близько 700 – поранені. У відповідь на нечуване насильство властей все місто, а за ним і вся Мангістауська область вийшли на вулиці. До повсталого регіону вводяться бронетехніка й загони морської піхоти.

Усе це не могло залишити байдужими українських лівих. Занадто показовими є події у Казахстані. Кулі, випущені по натовпу робітників, каменю на камені не залишили від наївних ілюзій про «капіталізм з людським обличчям». Влада і капітал показали своє справжнє обличчя, не на словах, а на ділі продемонстрували, як вони розуміють часто згадуваний «соціальний діалог». Але з іншого боку, всі ми стали свідками відваги й солідарності казахстанського робітничого класу. Мовчати, коли відбувається таке – просто злочин. Адже підтримка товаришів і протест проти звірств – елементарний обов’язок не тільки кожного робітника, вірного своєму класові, але й будь-якої людини, для якої гуманістичні цінності не є порожнім звуком.

Близько першої дня надійшла інформація про події у Жанаозені, а вже за кілька годин під посольством Казахстану у Києві зібралися активісти Автономної спілки трудящих, студентської профспілки «Пряма дія», об’єднання «Боротьба», прихильників «Лівої Опозиції». Така блискавична організація акції, можливо, завадила більшій мобілізації – прийшли всього чотири десятки чоловік. Проте зволікати неприпустимо – слід було одразу заявити про свою позицію і сприяти прориву інформаційної блокади. «Треба було подолати ілюзію, що українське суспільство здатне на обурення тільки у соціальних мережах. У такі моменти варто відірвати сідницю від стільця», – каже активіст АСТ Андрій Мовчан.

Учасники пікетування запалили свічки у пам’ять про загиблих, а також пов’язали на огорожі посольства червоні та чорні стрічки. До них вийшли співробітники представництва. Проте відповіді на свої питання, що відбувається у Жанаозені, активісти від них так і не почули. Дипломати відмовилися будь-що коментувати, посилаючись на відсутність офіційної реакції казахстанської влади.

Цього ж дня акція протесту й солідарності відбулася в Одесі. Буквально за декілька годин одеські ліві активісти змогли зорганізуватися, і вже о шостої вечора під почесним консульством Казахстану на вулиці Розкидайлівській зібралися декілька десятків небайдужих громадян – представники Лівої опозиції, об’єднання «Боротьба», РКАС, незалежні анархісти й соціалісти.

Вшановуючи пам’ять вбитих робітників активісти принесли квіти, із запалених свічок виклали під дверима консульства п’ятикутну зірку – як символ інтернаціональної пролетарської солідарності. Охоронці представництва зустріли активістів досить вороже. Начальник охорони взагалі поводився досить дико, гарчав, кидався на людей і намагався забрати камеру у журналіста інтернет-телебачення. Охоронці викликали міліцію, проте прибулі правоохоронці не знайшли у діях активістів нічого протизаконного. Заспокоївшись, працівники охорони більше не намагалися чинити перешкод учасникам акції і навіть намагалися бути привітними.

Пролунало декілька коротких виступів, дуже емоційних – адже те, що відбувається у Казахстані просто не вкладається у голові. Адже поліція і внутрішні війська, що стріляють по беззбройним людям, які вийшли на мирний протест – здавалося, це щось або дуже давнє, або дуже далеке. Якось не віриться, що таке може трапитися зараз, у ХХІ столітті, і зовсім поряд. На завершення пікетування активісти заспівали Інтернаціонал. Припинивши мітинг, вони залишили під стінами консульства квіти й палаючу зірку…

P.S. До учасників пікетування в Одесі підійшла жінка, випадкова перехожа – поцікавитися, що відбувається. Дізнавшись про події у Жанаозені, вона, звичайно, висловила співчуття загиблим у Казахстані, а потім з якоюсь сумною впевненістю сказала: «І в нас таке скоро буде». І від самих цих слів, і від фаталістичної переконаності, з якою вони були сказані, проймає жахом.

«Якщо в Україні на вулицях не валяються трупи, то це ще не означає, що політика української еліти менш канібалістична, і її треба покірно терпіти», – відзначає Андрій Мовчан. – «Можливо слід присмиряти капітал трохи раніше, ніж він покаже вишукані дива жорстокості?». Так чи інакше, події у Жанаозені – гіркий урок для всього світу. Ви все ще вірите у гуманний капіталізм? Стережіться, аби, упевнившись у вашій наївності, Жанаозен не прийшов до вас…

КИЇВ. Посольство Республіки Казахстан. 16 грудня 2011 року

КИЇВ. Посольство Республіки Казахстан. 16 грудня 2011 року

КИЇВ. Посольство Республіки Казахстан. 16 грудня 2011 року

КИЇВ. Посольство Республіки Казахстан. 16 грудня 2011 року

ОДЕСА. Консульство Республіки Казахстан. 16 грудня 2011 року

ОДЕСА. Консульство Республіки Казахстан. 16 грудня 2011 року

ОДЕСА. Консульство Республіки Казахстан. 16 грудня 2011 року

Comments
One Response to “Казахстан – Україна: солідарність і пересторога (фото і відео-звіт)”
Trackbacks
Check out what others are saying...
  1. [...] дочекались… реакції представників КПУ на криваві події в казахському Жанаозені. У розлогому матеріалі «Оранжевый» экспресс Москва – [...]



Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт