Не виберете, так поборите!

Сергій Ільченко, “Ліва Опозиція”
cпеціально для gaslo.info

Сьогодні, 15 грудня 2011 року, новий Закон України «Про вибори народних депутатів» набрав чинності.

Голосування за цей закон  можна назвати чи не найбільшим компромісом з часів «війни» між владою та правою опозицією, оголошеною у зв’язку з кримінальним переслідуванням екс-прем’єра Юлії Тимошенко. Та як показує досвід, буржуазні оппозиціонери ладні йти на компроміси не лише всупереч інтересам своїх виборців, але й проти власних інтересів. Чого варті всі звинувачення влади в нелегітимності, якщо її ініціативи сприймаються на ура? Адже підтримка своїми голосами виборчого закону, який Партія регіонів могла прийняти й самостійно — це не більш ніж демонстрація можливості домовлятися. Щоправда, в даному разі колишні правителі ще більше втрачають свій опозиційний імідж та відштовхують від себе більш дрібні партії великого капіталу.

Найближчі вибори за новим законом відбудуться 28 жовтня 2012 року.

Партія регіонів проголосувала разом з «улюбленими ворогами» із БЮТ. Воістину, зворушлива одностайність! Таким чином, новий закон об’єднав владну більшість і опозицію. Що ж їх об’єднало — і проти кого вони об’єдналися?

Що всередині закону?

- Вводиться змішана система виборів. З 450 депутатів 225 обиратимуться за партійними

списками, а 225 – за мажоритарними округами.

- Підвищено прохідний бар’єр для партій: до 5% проти бар’єру в 3%, як це було раніше.

- Право висувати кандидатів отримали партії, а також громадяни шляхом самовисування. Але при цьому, самовисуватися громадяни повинні належати до будь-якої зареєстрованої партії.

- Кандидати-мажоритарники можуть бути одночасно включені і в партійні списки. За таким принципом проводили вибори в 1998 році, але потім Конституційний суд визнав цю практику суперечить основному закону. Зараз до неї повернулися знову.

- Заборонено участь у виборах партійних блоків.

- Скасовано пункт «Проти всіх» і норма про необхідну мінімальної явки на виборах.

Навіщо?

По суті, Партія регіонів уклала «пакт про ненапад» з фракцією Тимошенко, яку її соратники вважали за краще здати — в обмін на хороші шанси пройти в нову Раду. Певні гарантії отримали і більш дрібні гравці, включаючи КПУ. Мажоритарні округи дають гарантії безпеки регіоналам. Рейтинг «біло-синіх» упевнено падає, але використовуючи адміністративні важелі в одномандатних округах вони зуміють утримати своє представництво в новій Раді на колишньому рівні.

Введення 5% бар’єру покращує шанси БЮТ-Б відсікаюють від виборів дрібні партії, такі, як УДАР, які раніше могли забрати у «головних опозиціонерів» частину мандатів. ВО «Свобода» і КПУ, рейтинг яких якраз і коливається біля позначки 5% все-таки зможуть пройти в Раду, активно працюючи в одномандатних округах: КПУ — в східних областях, а «Свобода» — на Західній Україна. Ажіотаж стосовно того, чи зможуть ці дві «ідеологічні» сили пройти до Верховної Ради, багато в чому надуманий. Куди важливіше з’ясувати — чи зможуть вони самостійно впливати на політику? Хоча інтриги тут, насправді, немає — вони будуть змушені плисти під крилом одного із більших гравців. Від введення порогу в 5% виграли тільки три партії: ПР, «Батьківщина» і «Фронт змін».

У БЮТ-Б спочатку заперечували проти підвищення бар’єру, але в підсумку погодилися, виторгувавши собі ряд інших важливих поступок. «Ми кинули всі дрібні партії, які входили в блок. Це непотрібний баласт, у них немає грошей. А ситуація в партії після арешту Тимошенко, м’яко кажучи, складна. Тому в список потраплять тільки ті, хто зможе заплатити», — так прокоментував ситуацію один з депутатів «БЮТ-Батьківщини».

Усього БЮТ і НУНС змогли виторгувати близько 20 пунктів, здатних зменшити масштаби фальсифікацій з боку партії влади. Зокрема, із закону виключена норма, згідно якої за два випадки порушення реєстрацію кандидата скасовують – що давало провладним висуванцям великі можливості для усунення конкурента. У виборчі комісії відтепер повинні бути включені представники парламентських фракцій, а не окремих партій, що дало опозиції стабільну квоту у виборчкомах. Раніше була поширена практика, коли відділення дрібних, нібито опозиційних партійних організацій, фактично працювали на влада, забезпечуючи їй більшість у виборчих комісіях.

Не забуто і «комуністів», чия фракція також підтримала законопроект. Відзначимо, що слова у КПУ не розходяться з діями: назвавши законопроект «написаним для представників великого капіталу», партія підтримала його 20-ма голосами, в чергове підтвердивши звинувачення у своїй олігархічності. Як пояснив один з депутатів від КПУ, усунення норми про мінімальну явку: «Це крок назустріч нам, комуністам. Це було наша умова. Наш електорат, бабусі і пенсіонери, завжди прийдуть на вибори. От би ще погода була погана, тоді молодняк точно буде відсипатися будинку». Щоправда, цей «каприз», що обгрунтовується турботою про людей похилого віку, у майбутньому шкодить легітимності будь-якої влади. Адже парламент остаточно перетвориться на «владу меншості». Правляча коаліція буде сформована при явці хоч в 1%. З огляду на остогидлість і влади, і удаваної опозиції така перспектива робиться все більше переконливою — мало хто з притомних людей знайде у собі сили, щоб віддати голос комусь із них.

Усунення з бюлетеня графи «Проти всіх» викликало полегшене зітхання всіх депутатів: адже кількість тих, хто був віддати перевагу цьому «кандидату» всього за півроку зросла з 6 до 14%. Тепер цей показник не мулятиме очі депутатам, а отже навіть не нагадуватиме про наявність у суспільстві запиту на альтернативу Системі.

Загалом, всі депутати залишилися задоволені. А думки решти громадян ніхто і не питав.

Проти кого вони згуртувалися?

Новий закон закріплює існуючий розклад сил в парламенті і стає бар’єром на шляху нових гравців. Раніше виходом для невеликих партій могло стати участь в блоках. Але блокам балотуватися заборонили зовсім — новачки тепер не зможуть об’єднати гаманці проти «монстрів». Ну, хіба що поступляться своїм суверенітетом і остаточно увіллються до лав «старших товаришів».

Норма, згідно з якою кандидати обов’язково повинні складатися у будь-якій партії, невиправдано обмежує права безпартійних громадян.

Іншими словами, очевидний змову депутатів чинної Ради, що закріпили своє перебування в ній, як мінімум, ще на один термін, і, по суті, почали демонтаж системи публічної політики і демократичних (хоча і буржуазних) виборів. Влада і «опозиція» об’єдналися проти громадян, яким набридли вони обидві.

У що тепер перетворяться вибори?

Зберження нормм про «закриті списки» дозволить і надалі безперешкодно торгувати місцями: включати тих, до кого можуть виникнути питання про походження їхніх капіталів.

На мажоритарних округах перемагатиме кандидат, який одержав не абсолютну більшість (51%), а лише більше ніж інші. Це породить ситуації, коли депутатами будуть ставати ті, хто отримав найкращий результат у виборчому окрузі відносно інших, а не завоював симпатії більшості виборців. Перемога кандидата з 10% голосів означатиме, що 90% інших голосів, сукупно отриманих опонентами, не будуть ураховані зовсім. Разом із нормою про відсутність мінімальної явки це дозволяє стверджувати: влада після виборів 2012 року стане ще менш легітимною, аніж нинішня.

Майбутні розцінки місць вже обговорювалися в кулуарах Ради, цілком публічно і міжфракційне, хоча, звичайно, і не під запис. За прогнозами депутатів, місце в партійному списку основних партій буде коштувати від $ 5 млн., «з гарантією», в явно прохідній його частині — від $ 10 млн. При цьому заощадити, висуваючись на мажоритарному окрузі не вдасться — витрати на гречку і консерви для підкупу виборців, ймовірно, будуть ще вищими. Самі розумієте, що капітально вклавшись депутат повинен встигнути за наступні п’ять років отримати від перебування в Раді дохід, щонайменше, що покриває його витрати. Це означатиме чергову хвилю грабіжницьких реформ. Соціальній державі, яка «розбудовувалась» усі роки незалежності, вочевидь, так і не судилося бути добудованою.

У цілому, політична картина на 10 років вимальовується досить чітко. Усі партії, присутні в нинішній Раді отримають приблизно таке ж представництво і в новій.

Буде продовжена уявна боротьба влади і опозиції, і «конструктивна» співпраця в найбільш принципових питаннях у таких, як, власне, прийняття даного закону про вибори. Громадяни будуть максимально відсторонені від участі в політичному процесі. Відповідальність у депутатів перед виборцями, і без того ефемерна, буде усунуто вже остаточно. Іншими словами, публічна політика, наявність якої відрізняло Україну від диктаторської Росії, поспіхом, і вже без будь-якого сорому, демонтується і скасовується. Причому демонтаж ведуть і влада і «опозиція», яка такою ніколи не була. Новий виборчий закон на перший план виведе непарламентську політику. Оскільки іншої не передбачається.

Що робити нам?

По суті, все, що відбулося було передбачувано. Розділ сфер впливу між буржуазними угрупованнями завершений, і публічна політика стала їм не потрібна. Вкотре життя підтвердила давно відомий факт: твердження буржуазії про те, ніби демократичні вибори в буржуазний парламент є проявом соціальної свободи — абсолютна брехня. Як колись зауважив Маркс, капіталісти всього лише дозволяють працівникам вирішувати, хто з представників панівного класу буде чергові кілька років пригнічувати і експлуатувати їх — старі панове або пани нові. Нас, втім, позбавили і цього вибору — але чи варто жалкувати за такою втратою? Новий закон всього лише позбавляє нас останніх ілюзій про те, що участь в буржуазному виборчому процесі має для трудящих хоч якийсь сенс. Ніякого сенсу в цьому немає. «Демократичні вибори» — всього лише брехливе прикриття буржуазної диктатури. Єдиною вірною відповіддю пролетаріату на новий закон буде ігнорування виборів. Альтернативою участі у виборах має стати участь в акціях громадянської непокори. Спостереженням за скандалами у Верховній Раді ми повинні протиставити участь в низових самоорганізованих радах — за місцем роботи, навчання чи проживання.

Вже сьогодні, незважаючи на потужний пропагандистський прес, щонайменше 40% українців не симпатизують жодній з існуючих буржуазних партій. Невдоволення громадян ситуацією в країні зростає. Чи дамо негідникам черговий шанс розтягнути наше волевиявлення, піддавшись на демагогію «зла», котре саме себе назве «меншим»? Не маємо права.

Вибори — це спектакль, вистачить бути статистами в чужій масовці! Досить йти на компроміс з буржуазної владою! Тільки революційна боротьба здатна захистити наші права і свободи! Буржуазії вигідно, щоб голоси «по-холостому» марнувались у виборчих кабінках, а не «вистрілювали» на вулицях. Тому прийняття виборчого закону має підштовхнути нас не обирати собі експлуататорів, а скидати їх зі своїх ший.

П.С. Хоча публічна політика не може оцінюватись з моральних позицій, та становище ув’язненої Юлії Тимошенко в даному випадку інакше, аніж «особистою драмою» не назвеш. Лідерка БЮТ назвала помилкою ухвалення закону у під час зустрічі з послом ЄС в України Жозе Мануелем Пінту Тейшейрою. Її соратники проміняли боротьбу зі «злочинним режимом Януковича» на бажання поближче триматись біля цього режиму. Можливо, вони їй якраз бажали добра і сподіваються, що з депутатським мандатом визволити свою соратницю буде простіше. Вони забули, що влада сама по собі нічого не може бути засобом змін, якщо вона не підкріплена економічним домінуванням чи масою прихильників на вулицях, щиро озброєних гаслами, що відображають їх інтерес. За таких умов влада є не більше, ніж засобом заробітку. І програш опозиції по всіх фронтах щоденно це доводить.

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт