Експертиза “антипіратського Закону” + Петиція

Юридичні зауваження в рамках обговорення “антипіратського Закону”

Колектив “Лівої опозиції”

ПІДПИШІТЬ ПЕТИЦІЮ ПРОТИ ПРОЕКТУ!

Пропозиції і зауваження інституту громадянського суспільства — громадського руху „Ліва опозиція” — в рамках громадського обговорення проекту Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет” (Проекту) від 12 грудня 2013 року, розробленого Державною службою інтелектуальної власності України.

ЗАУВАЖЕННЯ ДО ПРОЕКТУ ВЦІЛОМУ

Вважаємо, що прийняття законопроекту не узгоджується із цілим рядом статей Конституції України.

Закон у разі його прийняття порушуватиме низку конституційних прав і свобод громадян:

- право на поширення інформацїі власниками сайту і право користувачів сайту на доступ до інформації. Конституція гарантує право на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати і поширювати інформацію (ст.34);

- авторське право авторів веб-сайтів. Результат творчої діяльності — веб-сайт — може бути заблокований на підставі заяви, обгрунтованість якої не перевірена належним чином. Згідно Конституції, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст.41), а громадянам гарантується їхніх авторських прав (ст.54).

Запропонований механізм суперечить нормам Конституції, які передбачають, що:

- існуючий обсяг прав не може звужуватись при прийнятті нових законів (ст.22), тоді як законопроект обмежує права власників сайту;

- права громадянина захищаються судом (ст.55), а юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в Україні (ст.124). Однак пропонується позасудовий механізм обмеження прав;

- громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст.24). Але заявники-володільці авторських прав отримають кращий інструмент захисту прав, аніж інші суб’єкти. «Контент» у мережі стане платним, тому повноцінний доступ до творів матимуть лише заможні громадяни;

- в Україні діє принцип презумпції невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62). Але сайти блокуватимуть лише на основі припущення про те, що власник сайту вчинив порушення авторського права.

- Законопроект запроваджує непропорційні санкції. З тексту законопроекту випливає, що доступ до всього веб-сайту може бути заблоковано через порушення, виявлені на окремих його сторінках. У законопроекті говориться про блокування „адреси мережі Інтернет” веб-сайту. Санкція не залежить від розміру шкоди: навіть розміщення на сайті одного об’єкту, який ніби-то порушує авторське право, може призвести до тієї ж самої санкції — блокування доступу до сайту.

- Передбачено обмежені можливості для захисту прав власинка сайту. У випадку блокування адреси сайту, він може звернутись до сервісної служби з мотивованою заявою про розблокування сайту. Але ця заява нівелюється лише самим фактом звернення заявника до суду. Тобто суд навіть не повинен приймати рішення про вжиття заходів забезпечення позову, як це передбачено засадами цивільного процесу.

- Проект містить корупціогенні норми. Сервісна служба зобов’язана заблокувати адресу мережі Інтернет веб-сайту на підставі поданої заяви. При цьому „Заява, оформлена з порушенням вимог частини 2 цієї статті, повертається заявнику для належного оформлення”. Відмовляючи у прийнятті заяви, сервісна служба не вказуватиме, які саме помилки були допущені у заяві.

Зазначений підхід призведе до невизначенності правового регулювання та непрозорості відносин. На сервісну службу не покладається обов’язок довести неможливість блокування окремого об’єкту. На нашу думку, такі дії не можливо вживати без проведення незалежної експертизи або без наявності у Законі чіткого переліку умов, за яких дозволяється блокування сайту вцілому. Слід враховувати, що наразі важко знайти сайт в мережі Інтернет, до якого не можна було застосувати санкції, передбачені Проектом, тому цей Проект створює умови для вибіркового застосування його норм.

- Авторські права осіб, які створили сайти, користуються слабшим захистом, аніж права авторів інших об’єктів інтелектуальної власності.

Сайт теж є об’єктом авторського права, але його можна заблокувати. Адже перелік творів у Законі України „Про авторські та суміжні права” не є вичерпним, а сайт якраз є результатом творчої діяльності людини (як за формою, так і за змістом). Така позиція сформульована у листі Державного департаменту інтелектуальної власності №16-14/231 від 22 січня 2007 року. Сайт може містити унікальну інформацію — посилання, текст, графіку, аудіо файли, відео файли, HTML-код та інші елементи). Ще складнішою ситуація виглядає у світлі того, що власниками авторських прав на окремі елементи веб-сторінки можуть одночасно виступати безліч осіб. При цьому не грає ролі, чи був сайт зареєстрований як об’єкт інтелектуальної власності Держслужбою. Згідно частини 2 статті 11 Закону України „Про авторське та суміжні права”, авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Фактично, через блокування сайту буде створено перешкоди автору (авторам) для розпорядження результатом власної творчої діяльності. Таким чином, законопроект пропонує підхід, за якого права одних творців переважають над правами інших творців.

Власники сайтів, які навіть поширюють «нелегальний контент» не перешкоджають автору користуватися результатами своєї творчої діяльності, тоді коли автор «контенту» може заборонити власнику сайту користуватись своїми майновими і немайновими правами. Це призведе до виникнення колізії: виконання одних норм Закону стане порушенням інших норм цього ж Закону.

- Проект поширюється на випадки некомерційного розповсюдження об’єктів інтелектуальної власності. Тобто, під його дію підпадає будь-який сайт, незалежно від того, яку шкоду було завдано його існуванням і чи здійснює він поширення об’єктів інтелектуальної власності на комерційній основі.

ЗАУВАЖЕННЯ ДО СТАТТІ 52-1 ПРОЕКТУ (щодо процедури блокування сайту)

- Проект регламентує процедуру покарання, а не всебічного розгляду справи. Пропонується надмірно спрощена позасудова процедура блокування сайту і накладення штрафів на працівників сервісних служб. В доповіді, зробленій 3 червня 2011 року Комітетом з прав людини ООН, вказано: «На обмін інформацією в Інтернеті повинно накладатися настільки мало обмежень, наскільки можливо — і то в тих виняткових та обмежених обставинах, коли цього вимагають міжнародне законодавство про (інші) права людини», — говориться в доповіді. Тоді як український законопроект містить не «виключну», а доволі просту процедурну форму, придатну для масового застосування. Підкреслимо, що процедура блокування сайту була скорочена з 45 до 5 днів у порівнянні з редакцією Проекту від 1 червня 2013 року (на практиці можливе блокуваннясайту навіть за 3 дні).

Згідно Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Але проектом пропонується позасудовий порядок накладення обмежень. Сервісна служба (провайдер) блокуватиме сайт лише на підставі направлення заяви щодо порушень на сайті. Блокування сайтів посягає на інтереси не лише власників сайтів, але й необмеженої кількості осіб, які складають аудиторію відвідувачів сайту. Окрім цього, службі необхідно встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред’явлено претензії. Не виключено, що механізм стане інструментом цензури і в першу чергу на підставі ніби-то порушення авторських прав будуть блокуватись політично-незручні для влади сайти. Не враховується, яка шкода може бути завдана суспільству від закриття цього сайту (якщо він, приміром, поширює суспільно-важливу інформацію). Зважаючи на це коло проблем, запровадження такого спрощенного підходу до регулювання складних відносин не видається обгрунтованим.

Ми певні, що поширення „нелегального контенту” є цивільним правопорушенням, яке має бути сперш доведено у судовому порядку. Зазначимо, що Закон України «Про авторське і суміжні права» встановлює більш складний порядок захисту аналогічних прав у судовому порядку. Блокування сайту може бути видом забезпечення цивільного позову. Аби добитися прийняття ухвали про застосування тимчасових заходів, суд має право вимагати від заявника обгрунтування того, що він є суб’єктом авторського права і (або) суміжних прав і що ці права порушені або невідворотно будуть порушені, а також видати заявнику судову ухвалу щодо внесення застави або еквівалентної гарантії, достатньої для того, щоб запобігти зловживанню тимчасовим заходом. У свою чергу подібних вимог Проект не містить. Пропонована Проектом квазісудова процедура на відміну від судового розгляду не передбачає стадії проведення засідання, дослідження доказів та повного з’ясування усіх обставин справи.

Як зазначено в доповіді Комітету з прав людини ООН, рішення про блокування сайту або його складових має прийматись компетентним судовим органом чи «органом, який не залежить від будь-яких політичних, комерційних або інші необгрунтовані впливів». У даному ж разі, Держслужба є прямо підпорядкованою міністру економічного розвитку і торгівлі України, який займає політичну посаду. Згідно Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Президентом України, Держслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра економічного розвитку і торгівлі України. Згідно статті 6 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад.

- Короткі строки, які не дозволяють власнику сайту підготувати свою позицію. Протягом двох робочих днів з дати отримання копій заяви та доданих до неї документів влсник сайту мусить надати сервісній службі та заявнику письмову відповідь на заяву про припинення порушення авторського права і (або) суміжних прав в мережі Інтернет. У випадку, якщо власник веб-сайту вважає, що заяву подано щодо об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, які використовуються в мережі Інтернет на законних підставах, він зазначає про це у відповіді на заяву та додає документи, що підтверджують використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав в мережі Інтернет на законних підставах.

Окрім цього, до відповіді на заяву до Установи додаються документи, що підтверджують:

1) право на адміністрування доменного імені особою, що направляє відповідь на заяву;

2) права на веб-сайт або права на управління веб-сайтом, особою, що направляє відповідь на заяву;

3) правомірність розміщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет, у випадку, якщо особа повідомляє про правомірність використання об’єктів щодо яких подано заяву.

Якщо у 2-денний термін власник сайту не встигне обгрунтувати свою позицію, підготувати вищезазначений масив документів та надіслати їх сервісній службі, Установі та заявнику, то сайт може бути заблоковано. Власнику сайту не надається змоги надіслати відповідь пізніше — навіть при наявності поважних причин. Отже, на період оскарження дій у судовому порядку сайт вже буде недоступним. Фактично закладаються умови для нерівності сторін: заявник може готувати свої претензії протягом тривалого часу, тоді як власник сайту має лише два дні для реалізації свого „права на захист” від безпідставних претензій.

- Короткі строки, які не дозволяють сервісним службам розібратися в суті порушення. Часу недостатньо для ознайомлення з фактичними матеріалами справи та прийняття виваженого рішення, що особливо важливо у питанні обмеження прав фізичних та юридичних осіб. Протягом одного робочого дня з моменту отримання заяви сервісна служба зобов’язана направити власнику веб-сайту попередження про негайне вжиття заходів щодо припинення відповідного порушення авторського права і (або) суміжних прав в мережі Інтернет з одночасним направленням копій заяви та доданих до неї документів. Про направлення власнику веб-сайту попередження та копій заяви та доданих до неї документів, сервісна служба невідкладно інформує заявника в письмовому вигляді.

В Україні позасудовий спосіб захисту порушених прав регулюється, зокрема, Законом України „Про звернення громадян”. Але в статті 20 цього Закону зазначено, що скарги і заяви розглядаються посадовими особами у строк до 45 днів. Можна зробити висновок, що саме зважаючи на ці правові традиції автори передбачили у редакції Проекту від 1 червня 2013 року максимальний 45-денний термін провадження. Підхід, викладений у попередній редакції законопроекту, видається більш виваженим.

Наслідком прийняття проекту у нинішній редакції стане порушення конституційного принципу рівності громадян перед законом. Адже одна з категорій громадян (власники авторських прав) може розраховувати на більш ефективний захист своїх прав.

Приміром, Державна інспекція з питань праці України може розглядати справи про порушення законодавства про зайнятість населення на протязі 25-денного терміну, згідно Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції теж є складнішим, аніж запропонований у Проекті. Згідно статті 23-1 Закону про Антимонопольний комітет України, орган АМКУ до слухання у справі залучає осіб, які беруть участь у розгляді справи, для надання ними пояснень, доводів та інших міркувань, необхідних для встановлення фактичних обставин справи. У слуханні у справі беруть участь працівники АМКУ, його територіальних відділень, а в разі потреби залучаються експерти (можуть бути залучені інші особи). Як зазначено у Правилах розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів, а у разі потреби одержання додаткової інформації строк розгляду заяви може бути подовжений на 60 календарних днів. У свою чергу Проект не передбачає ні залучення експертів, ні проведення слухань, про які сторони будуть завчасно сповіщені.

Тому можна зробити висновок, що процедури, передбачені Проектом, призведуть до механістичного прийняття рішень, а відтак високою є вірогідність порушення прав фізичних і юридичних осіб.

Фактично, держава створює більш сприятливі умови для захисту прав одним суб’єктам (правовласникам) у порівнянні з іншими. Це не узгоджується із конституційним принципом рівності перед законом.

- Законопроект запроваджує «презумпцію вини» власника сайту. Після звернення заявника сервісна служба може одразу, не перевіряючи суті претензій, блокувати адресу мережі Інтернет (якщо власник сайту не надасть доказів правомірності використання об’єктів інтелектуальної власності). Сервісна служба не з’ясовує вини власника сайту.

Такий механізм був би обґрунтованим при існуванні преюдиції — виключення заперечуваності юридичної вірогідності одного разу доведеного факту (таким фактом можуть бути визнані судом або іншим юрисдикційним органом). Але ж Закон не вимагає процедури попередньої оцінки будь-яким органом.

- Немає механізму підтвердження отримання повідомлення сервісної служби власником веб-сайту. При цьому санкція у випадку неперевірки пошти буде серйозною.

ЗАУВАЖЕННЯ ДО ЧАСТИНИ 2 СТАТТІ 52-1 ПРОЕКТУ (щодо переліку документів)

- Документ може призвести до зловживання правом на звернення. Законопроект змушує лише додавати до електронної заяви «документ, що підтверджує повноваження, у випадку, якщо заява подається представником заявника». Ці документи не підтверджують наявність прав суб’єкта авторського права, а мають стосунок до інституту представництва і включають в себе перевірку цивільної дієздатності та правоздатності. Так, редакція Проекту від 1 червня 2013 року вимагала від заявників надавати «нотаріально засвідчені копії договорів, завірені копії інших документів, що підтверджують належність авторського права і (або) суміжних прав заявнику на вказані об’єкти цих прав відповідно до законодавства». Окрім цього, попередня редакція документу вимагала сплачувати збір за подання заяви. Зазначається, що заявники повинні вказувати „правові підстави наявності авторського права і (або) суміжних прав”, але серед переліку документів, які додаються до заяви немає таких документів, які могли б посвідчити вказані правові підстави.

У сукупності ці зміни можуть призвести до зловживань. Тим паче в Україні нема єдиного реєстру правовласників об’єктів інтелектуальної власності. Це дозволяє прогнозувати, що будуть подаватись заяви від осіб, які не мають права власності на об’єкти інтелектуальної власності, а насправді – від економічних конкурентів власників певних сайтів або ж політичних опонентів.

ЩОДО ЗМІН ДО КУПАП (доповнення КУпАП статтею 164-17)

- Несправедливо врегульовано притягнення до адміністративної відповідальності. Посадові особи сервісної служби несуть адміністративну відповідальність (штраф) за невчасне вжиття заходів відповідно до вимог заявника.

Тоді як заявники не несуть відповідальності за подання неправдивих відомостей про порушення авторських прав, навіть якщо це призвело до блокування сайту. У законопроекті говориться, що „Відповідальність за достовірність документів та інформації, викладеної в заяві та документах, зазначених у частині другій цієї статті, несе заявник”. Але реальні механізми притягнення недобросовісних заявників (наприклад, адміністративна відповідальність) відсутні.

- Штрафи не корелюються із існуючою системою покарань. Пропонується накладати штраф до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн.) на посадових осіб сервісних служб, які не вживатимуть заходів щодо блокування сайтів з незаконним контентом. Повторення правопорушення загрожує санкцією у розмірі до 34 000 гривень.

Передусім, відзначимо, що кримінальна відповідальність у вигляді накладення еквівалентного штрафу (до 17 000 грн.) загрожує лише у випадку завдання шкоди у «значному розмірі» порушення авторського права (стаття 176 Кримінального кодексу України).

Окрім того, пропоновий розмір штрафу перевищує штраф за навіть більш суспільно-небезпечні діяння, які містяться у Кримінальному кодексі України. Так штраф у сумі до 17 000 грн. або навіть менше передбачено за такі злочини (кваліфіковані за частиною першою відповідних статей):

Стаття 126 (Побої і мордування); Стаття 139 (Ненадання допомоги хворому медичним працівником); Стаття 142 (Незаконне проведення дослідів над людиною); Стаття 144 (Насильницьке донорство); Стаття 154 (Примушування до вступу в статевий зв’язок); Стаття 171 (Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів); Стаття 172 (Грубе порушення законодавства про працю); Стаття 175 (Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат); Стаття 184 (Порушення права на безоплатну медичну допомогу); Стаття 190 (Шахрайство); Стаття 265-1 (Незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою); Стаття 271 (Порушення вимог законодавства про охорону праці); Стаття 364 (Зловживання владою або службовим становищем).

Отже, вчинення одного з перелічених злочинів буде загрожувати такою ж відповідальністю або й навіть меншою аніж за невжиття дій щодо блокування сайту з контентом, щодо якого є претензії правовласників

- Підстава притягнення до відповідальності є спірною. Посадова особа сервісної служби притягатиметься до відповідальності фактично лише на підставі заяви. Апріорі вважається, що викладені у заяві факти є правдивими, а відтак представник сервісної служби мусить заблокувати доступ до сайту. І на цьому більш ніж хиткому правовому базисі на працівника компанії-провайдера накладатиметься доволі суворе адміністративне стягнення. Цим порушується принцип презумпції невинватості посадової особи сервісної служби.

Більше того, не врахована можливість, коли сайт буде розблокавано на основі мотивованої заяви, складеної власником сайту у відповідності до ч.7 ст.52-1 Законопроекту. Не виключено, що посадова особа буде притягнена до відповідальності за несвоєчасне блокування доступу до сайту (адже процедура притягнення до адміністративної відповідальності є швидкою). А потім сайт буде розблоковано на підставі мотивованої заяви власника сайту про розблокування цього сайту.

- Адекватною санкцією вважаємо оприлюднення назви сайту до Реєстру заяв про порушення авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет. Цим будуть завдані суттєві репутаційні ризики власникам сайту — соціально-відповідальний бізнес не будуватиме ділових відносин з такими сайтами. Такий підхід би відповідав задекларованій меті до заохочення саморегулювання в цій сфері та спонукав би суб’єктів Інтернет-ринку до етичної поведінки.

- Відсутність диференціації штрафів в залежності від „небезпечності” сайту. Штраф у розмір до 17 000 грн. може бути накладено навіть за зволікання із закриттям сайту, що мав низьку відвідуваність або ж не використовувався з комерційною метою.

ПРОГНОЗ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ

- Законопроект звужує доступ до інформації. Згідно статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір. Окрім того, усі громадяни мають право на «участь у культурному житті» та «користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування». Заходи, яких повинні вживати держави-учасниці цього Пакту включають ті, які є необхідними для охорони, розвитку і поширення досягнень науки та культури. Закон України „Про освіту” у статті 51 гарантує „доступ до інформації в усіх галузях знань”. Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність” у статті 31 проголошує серед цілей державної політики „забезпечення вільного розвитку наукової та науково-технічної творчості”. Держава на даному етапі не спроможна виконати усі взяті на себе зобов’язання.

Затверджена Президентом України Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року констатує низький рівень фінансово-економічного, матеріально-технічного, навчально-методичного та інформаційного забезпечення навчальних закладів.

Зважаючи на системні проблеми у сфері забезпечення доступу до знань, можна зробити висновок, що законопроект лише звузить доступ до інформації, адже під загрозою блокування опиняться безліч сайтів на підставі того, що деякі з них містять об’єкти, захищені авторським правом. При цьому не братиметься до уваги те, яку користь для суспільного розвитку та прогресу приносять ці інформаційні ресурси. Наукові розробки можуть робитись, зокрема, на основі попередніх праць, тому створення додаткових обмежень на поширення наукових праць загальмує розвиток науки.

Нагадаємо, що згідно доповіді Комітету ООН з прав людини від 3 червня 2011 року, Інтернет став незамінним інструментом для реалізації низки прав людини, боротьби з нерівністю і прискорення розвитку і людського прогресу, забезпечення загального доступу до Інтернету має бути пріоритетом для всіх держав.

- Документ взагалі не враховує економічні наслідки. Зокрема, закриття доступу до безкоштовного програмного забезпечення змусить представників державних органів закуповувати ПЗ за повною вартістю, що негативно відобразиться на державному бюджеті. У пояснювальній записці та інших супровідних матеріалах до законопроекту не надано інформації про те, чи переважають вигоди від реалізації Закону завданих ним збитків. За словами голови Держслужби Миколи Ковіня, загальний обсяг коштів, необхідних для поступової легалізації програмного забезпечення в органах виконавчої влади, оцінюється в 1,2 млрд. грн., що у ситуації з систематичним дефіцитом Державного бюджету України та недофінансуванням науки і освіти досить суттєво. При цьому у пояснювальній записці зазначено, що «Реалізація проекту акта не потребує додаткових матеріальних та інших витрат з державного та місцевих бюджетів».

- Порушення авторських прав стануть ще більш латентними. Без всебічної пропаганди культури споживання продуктів авторської праці заборони лише призведуть до приховування порушень. Користувачі не будуть визнавати нові норми справедливими, а, відтак, шукатимуть технічно-досконалі способи безкарно обійти обмеження. Необхідну інформацію громадяни будуть шукати, приміром, на зарубіжних сайтах, що знаходяться за межами юрисдикції України або ж просто застосовуватимуть в мережі елементарний сленг, щоб приховати зміст контенту від державних органів та правовласників. Після цього підраховувати реальні масштаби «піратства» буде в рази складніше. Видається, що нігілістичне відчуття себе безкарним правопорушником буде притаманне сотням тисяч побутових користувачів мережі.

- Положення законопроекту призведуть до дискримінації за майновою ознакою. Згідно статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками соціального походження і майнового стану.

Фактично, результатом втілення його норм стане розміщення в мережі Інтернет лише платного контенту (книг, фільмів, програмного забезпечення), доступ до якого буде залежати лише від матеріального достатку користувача. Враховуючи, що в Україні й так значна прірва між бідними й заможними громадянами, то цей документ лише підкреслить цю нерівність і посилить нерівність у правах. Загальновідомо, що причиною поширення «піратського» контенту в Інтернеті є низька купівельна спроможність громадян України. «Бідними вважаються ті, хто витрачає понад 60% сімейного бюджету на харчування. За минулий рік відсоток таких людей в Україні зріс до 41,5%», — зауважила старший програмний менеджер Програми розвитку ООН Катерина Рибальченко торік на прес-конференції з нагоди Міжнародного дня боротьби з бідністю (17 жовтня 2012 року). Лише 5% громадян України живуть за «європейськими стандартами». При цьому до України пропонується застосувати такі ж жорсткі заходи, які в заможних європейських країнах.

- Законопроект не враховує зарубіжний досвід у цій сфері. Негативний досвід реалізації подібних норм має сусідня держава — Російська Федерація. Реалізація подібних механізмів дає підстави вважати, що прийняття такого законопроекту є недоцільним в Україні. Нагадаємо, 2 липня 2013 року прийнято Федеральний закон № 187-ФЗ «Про внесення змін до законодавчих актів Російської Федерації з питань захисту інтелектуальних прав в інформаційно-телекомунікаційних мережах». Він призвів до суттєвого звуження доступу до інформації, а також створив інструменти для політичної цензури. Недемократичність передбачених ним заходів у вигляді блокування доступ до сайтів відзначила широка громадськість – петицію за скасування закону підписали близько 100 тисяч осіб.

Однак відзначимо, що російський закон дозволяє блокування сайтів лише після рішення суду. Більше того, готуються зміни до Закону, які дозволять притягати до відповідальності і недобросовісних заявників. І найважливіше те, що федеральний Закон поширюється лише на відео-контент. Отже, можна сказати, що наразі в Україні пропонується прийняти модель захисту авторських прав в мережі Інтернет, яка є значно гіршою, аніж російський аналог.

ВИСНОВОК

Зважаючи на усі вищевикладені недоліки, громадський рух «Ліва опозиція» вважає, що прийняття документу є недоцільним, оскільки не вирішить існуючих проблем і навпаки призведе до виникнення нових. Документ потребує суттєвого доопрацювання з урахуванням наведених у цьому листі зауважень. Отже, його не потрібно вносити до Верховної Ради України.

На нашу думку, авторське право може бути захищене на гідному рівні шляхом застосування вже існуючих норм, що встановлюють адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність. Ефективність залежить лише від бажання влади дотримуватись вимог законодавства. Закріплення нових видів відповідальності призведе до невиправданого і свавільного застосування обмежень. Окрім цього, потрібно підвищувати рівень загального добробуту, що сприятиме підвищення культури споживання інтелектуальних продуктів.

Матеріал по темі: ГАСЛА МОМЕНТУ: Зупинимо “авторитаризм” в Інтернеті! (УКР + РУС)

Comments
4 Responses to “Експертиза “антипіратського Закону” + Петиція”
Trackbacks
Check out what others are saying...
  1. [...] рух «Ліва опозиція» проаналізувала проект закону. За висновками експертів, у разі [...]

  2. [...] рух «Ліва опозиція» проаналізувала проект закону. За висновками експертів, у разі [...]

  3. [...] Інтернету. Зокрема, доповідь стосуватиметься проекту “антипіратського Закону”, розробленого з ініціативи [...]



Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт