ДЕНИС ПІЛАШ: “Посол злої волі”

Запит «Річард Беннет у Києві» в Google видає результат: «У Києві виступить автор музики до фільму «Борат». Але цей Річард Беннетт відомий хіба що лобізмом “анти-піратського” закону

Якщо хтось має бажання побачити оскал імперіалізму, зовсім не обов’язково їхати до Сирії, чекати вторгнення США чи розглядати портрет президента Путіна. Достатньо було, наприклад, 12 вересня сходити на лекцію Річарда Беннетта у київському Будинку Вчителя.

Пошуковий запит «Річард Беннет у Києві» в Google видає наступний результат: «У Києві виступить автор музики до фільму «Борат». На жаль, це не про цей захід. Цей Річард Беннетт практично нічим не відомий – окрім тієї важливої обставини, що він працює на низку великих компаній і є активним лобістом сумнозвісного закону SOPA (Stop Online Piracy Act). Однак посольство США розцінило його виступ настільки важливим, що його презентував особисто посол Сполучених Штатів Джеффрі Пайєтт.

Дядько постійно повторював, що інтелектуальна власність – то невід’ємні права людини. Ба більше, він людину цю бачив, і називається вона «creator» (себто «творець», але рука якось не здригається перекласти – натомість згадуються рядки «Generation П» Пелєвіна: «Творцы нам тут на х** не нужны. Криэйтором, Вава, криэйтором»). Ні-ні, великі корпорації – виробники програмного забезпечення, студії звукозапису, видавництва – тут ні до чого, вони просто допомагають кріейторам отримувати прибуток. Та й гроші тут ні до чого, справа, мовляв, просто в свободі розпоряджатися створеним – подивіться лишень на Чарльза Дарвіна, який тягнув із публікацією «Походження видів», бо суспільство «ще не було готове», а тепер уявіть, що якісь страхітливі пірати оприлюднили б її раніше строку! Виходить, за версією лобіста копірайту, інтелектуальна власність – це передусім право писати «в стіл» і не ділитися своїм доробком з рештою людства.

Доповідач виявився ще й неабияким «лібералом»: він погодився, що людей, які викладають у YouTube записи своїх дітей, які наспівують пісні, захищені авторським правом, можливо, і не варто притягати до кримінальної відповідальності (!). А якщо серйозно, то марно було очікувати від пана Беннетта визнання, що «не всі йогурти однаково корисні» (тобто, що нинішнє законодавство з копірайту не враховує інтересів тих, хто створює і користується інформаційною продукцією)

Представник «Лівої опозиції» не втримався і спитав у доповідача, чи розуміє він, що приїхав до бідної країни з бідним населенням, яке без тих клятих піратів не мало б доступу не те що до голлівудських блокбастерів, а й навіть до книг (чимало якісної літератури можна знайти лише в Інтернеті через замалий тираж і/або шалені ціни на продукцію) і програмного забезпечення, яке банально не може собі дозволити через свій фінансовий стан. І де гарантії того, що гроші від копірайту йдуть авторам, а не корпоративному сектору? А замість відповіді розповів жалісну історію про свого знайомого музиканта, який нібито живе в злиднях і не їздить на французьку Рив’єру через користувачів, які скачали його музику з Pirate Bay… Чомусь напросилася аналогія, як у серії мультсеріалу «Південний парк» про християнський рок пояснювалося, чому не можна скачувати музику з Інтернету безкоштовно – бо через злісних піратів злиденним знаменитостям доведеться купляти срібні унітази замість золотих, розмінюватися на застарілі особисті літаки та відмовитися від подарунків дітям у формі островів у Полінезії.

Решта питань надходила від «молодих лідерів», які захоплено слухали про принади обмеження свободи інформації, та була витримана в стилі «що краще – андроїд чи айфон?» чи «поширення Інтернет-піратства в Україні викликане нашим менталітетом, так?». Порадував лише юнак, який поставив питання руба – хіба весь цей «захист авторських прав» не дозволяє тримати винаходи в секреті та обмежувати коло їх користувачів, перешкоджаючи обміну знаннями, науково-технічному і культурному прогресу людства?

***

Візит американського лобіста до Києва не випадковий. Справа в тому, що в Україні збираються прийняти “анти-піратський” закон, який обмежить поширення безкоштовного контенту в мережі Інтернет, про що вже попереджала «Ліва опозиція». Ба більше, до законопроекту внесені правки, що роблять його ще гіршим – тепер його дія поширюється і на книги та фото, а строк позасудового закриття сайту скорочено з 45 до 5 днів, що змушує подумати про досвід сусідньої Росії, де закриття сайтів стало звичним інструментом Інтернет-цензури, що під приводом, скажімо, боротьби з наркотиками, суїцидом чи «екстремізмом», ледь не позакривала доступ не лише до опозиційних ресурсів, а й до цілком нейтральних популярних сайтів, таких як Вікіпедія та її гумористичні аналоги (Абсурдопедія та Луркмор). А тут ще трошки лишається до тотальної фільтрації Інтернету на кшталт сумнозвісного «Великого китайського фаєрволу» в КНР.

В Україні закон «проти піратства» збираються форсовано приймати у пріоритетному порядку після 19 вересня. У рамках боротьби з «піратськими програмами» вже оголошено тендер на закупівлю ліцензійного програмного забезпечення для органів влади: у злиденній українській державі 100 млн. грн. збираються пустити на легальне програмне забезпечення – замість того, щоб адекватно забезпечити школи комп’ютерами і провести Інтернет, наприклад.

***

Ще у VI столітті один завзятий ірланський монах, святий Колумба, переписав (ксерокс ще ж не винайшли) Псалтир, який належав абату монастиря. Останній виявився рідкісним жлобом і поскаржився королю Дерміцію, котрий зобов’язав Колумбу віддати книгу, оскільки «як теля належить хазяїну корови, так і копія – хазяїну книги». Так тупуватий король став предтечею сучасних «борців з контрафактом і піратством», а святий Колумба, який вважав, що текст книги належить «усім очам, які її читають», і їх копіювання не шкодить оригіналу – предтечею борців за свободу інформації. Але цей спір стає ще більш однозначним сьогодні – ми можемо зробити безліч копій файлу, і що ніяк не відобразиться на оригіналі. Однак корпоративні лобісти «антипіратських законів» відмовляються змиритися з цією простою відмінністю між власністю на матеріальні предмети та власністю на інформацію. Авжеж – великому капіталу подобається робити прибуток «з повітря».

Copyright profit

Корпорації не визнають відмінності між власністю на матеріальні предмети та на інформацію. Вони звикли робити прибуток «з повітря»

Що стосується самих творців – авторів програм, книг, пісень і фільмів, то закони про копірайт не захищають їх інтереси, а часто навпаки, завдають їм збитків. Пригадаймо абсурдний випадок, як Російське авторське товариство виграло суд в організаторів концерту Deep Purple у Ростові-на-Дону за «незаконне виконання пісень Deep Purple»! На тому, що їх літературна спадщина має належати всьому людству, наполягала ціла плеяда письменників від усім нам відомого християнського анархіста Льва Толстого до шотландського фантаста-соціаліста Ієна Бенкса, а такі виконавці-прибічники копілефту, як Роджер Вотерс, Radiohead, Bandista, «Гражданская оборона», «Ляпіс Трубєцкой» (та, звісно, нескінченний список ідейних анархо-панк-гуртів, які інакше не були б анархо-панками) від відкритого доступу до їх творчості тільки виграли. Сам автор уже вісім років є редактором Вікіпедії – проекту, заснованого на засадах некомерційної співпраці, принципово відмінних від капіталістичної логіки сучасних поборників «інтелектуальної власності в Інтернеті».

Війна за Інтернет зараз точиться по всьому світу, і глобальний капіталізм приносить у жертву не лише вільну інформацію, а й людей. Активіста Аарона Шварца, котрий викладав наукові статті у вільний доступ, звели в могилу. Засновнику файлообмінника Megaupload Кіму Доткому намагалися впаяти 50 років ув’язнення. Засновників торент-трекера Pirate Bay засудили до тюрми і великого штрафу в сумі, яку вони не могли виплатити. Про засновника «Вікілікс» Джуліана Ассанджа, вимушеного жити в еквадорському посольстві у Лондоні, всі ми знаємо. Файлообмінну мережу Infostore і книжкову базу Gigapedia (Library.nu) знищено, файлообмінник x.ua заледве уник такої долі. Та жертвами цього наступу на вільну інформацію стали й мільйони людей, які користувалися послугами знищених сервісів. Тож досить бути жертвами – адже об’єднавшись, ми можемо зупинити комерціалізацію простору мережевої свободи та цензуру в Інтернеті. Зрештою, народи країн Європейського Союзу своїми протестами змогли зірвати процес ратифікації одіозної ACTA (Торгівельної угоди проти контрафакту).

Тому виходь на вулицю, бо не вийдеш в Інтернет!

Всю владу — радам! Інтернет — піратам!

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт