СТОП-КАДР: “Паранойя”. Зіпсовані телефоном

Особистість деформується під натиском ринкової логіки. Цінність людського життя не йде в жодне порівняння з такою визначною подією, як вихід нової моделі телефону

Ніна ПОТАРСЬКА, “Ліва опозиція”

Оригінальна назва: Paranoia
Жанр: трилер
Тривалість: 120 хвилин
Режисер: Роберт Лукетич
Країна: США, Франція
Актори: Лайам Хемсворт, Гері Олдман, Ембер Херд, Гаррісон Форд, Лукас Тілл, Ембет Девідц, Джуліан МакМехон

Адам Кесседі — амбітний бруклінський хлопець, співробітник телекомунікаційної компанії. Він красивий, розумний, ризиковий – типовий носій корпоративної культури; постійно знаходиться у передчутті успіху, сповнений нових ідей та мріє про розкішне життя. Здається, що йому потрібно дати лише шанс проявити себе, малесеньку зачіпку і він досягне успіху. Але все відбувається за логікою розвитку корпорації. Він «вламує» довгих шість років на боса, отримує мінімальну зарплату, працює понаднормово, та все марно. Лише одна помилка – і разом із командою друзів його звільняють. Адам залишається разом з хворим батьком, тисячними боргами за медичне страхування та кількома друзями – такими ж авантюристами. Але Кесседі таки отримує новий шанс – недовго вагаючись, він укладає угоду (ні, не з дияволом, а з його представником на Землі –) з босом IT-компанії. За умовами контракту він отримує квартиру, шикарну автівку, кругленьку суму на рахунку та визнання своїх ідей. Та чи обіцяли йому легке та спокійне життя? Виявляється, що ні. Він має викрасти нову модель смартфону у конкуруючої компанії «Ейкон» (параноїдальна секретність якої дозволила вгадати у ній корпорацію «Епл»). При цьому наражає на небезпеку близьких та ледве уникає покарання за провалену справу.

Визнаю, що за своєю естетикою фільмі нічим не відрізняється від класичного г*-кіно. Все виконано у «кращих» традиціях кіно-драматургії – від нещастя до успіху, й так кілька разів. Ну і, звичайно, стрічка із нудотною кінцівкою, коли після увімкненого світла в залі шкодуєш, що не пішла на хвилин десять раніше… Але загалом у мене не було гострого відчуття змарнованого часу і грошей. Для вивчення сучасної кіно-культури можна і переглянути, а паралельно можна шукати глибокий зміст у задумці автора, хоча тут не розженешся.

На мій погляд, у фільмі представлено дві основні теми. Перша – соціальні ліфти не працюють, і марно сподіватись на те, що тебе помітять і кооптують у команду успішних та багатих, навіть якщо ти за своїми талантами їм не поступаєшся. Це можливо або ціною життя (свого чи друзів), або за рахунок втрати людської подоби (вдаючись до підлості стосовно близьких). Таким чином, ілюструється, як особистість деформується під натиском ринкової логіки. Цінність людського життя не йде в жодне порівняння з такою визначною подією, як вихід нової моделі телефону. Друга, найвиразніша тема вривається наприкінці кіно у вигляді ФБР та викриття усіх злочинців. У той час, коли телекомунікаційні корпорації займаються промисловим шпигунством – ФБР знаходиться на боці добра, тобто усіх законослухняних громадян, та прослуховує, стежить і викриває. Це ніби привіт від президента Обами: на початку літа стало відомо про існування двох секретних програм Агенції національної безпеки США, яке збирає дані з телекомунікаційних компаній про телефонні дзвінки та Інтернет-трафік користувачів.

Висновок може бути простим: капіталізм – л*йно, усі, хто на нього працюють – сміття, а силові органи – єдина надія громадян на спокій та справедливість. Громадяни можуть спати спокійно, бо Обама за вами слідкує. Принаймні, на такі втішні для правлячих класів думки наштовхує цей фільм.

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт