МІЖ РЯДКІВ: Огляд преси за 01.07.2013 – 05.07.2013

Чому в Україні так поширене благодійнцтво? Навіщо нам нав’язуватимуть любов до сквошу і керлингу? Чим Україна гірше Бразилії? Чому національне питання можна буде розв’язати лише при комунізмі? Ці питання не давали спати членам редакції GASLO.INFO до тих пір, поки ми не були ознайомлені з українською пресою за минулий тиждень

Тижневик «Бизнес» №26 (1065) від 1 липня 2013 року

Бразилія стала черговим місцем викиду народного гніву. Як можна дізнатися з аналітики, Україна і Бразилія мають багато спільних проблем, хоча й реакція на них помітно різниться. Приводом для виступів стала дрібниця за українськими мірками — подорожчання проїзду на 80 копійок…

Русефобия (Денис Горбач)
Выросший на экономическом буме бразильский средний класс требует изменений экономической политики в своих интересах

«Рио де Жанейро стал третьим по дороговизне городом в мире. Не последнюю роль здесь играют налоги на потребление…

Несмотря на то, что среднестатистический бразилец отдает государству 40,5% своих доходов, качество общественных услуг — транспорта, образования, здравоохранения — оставляет желать лучшего. При этом как и в Украине, колоссальные суммы направляются на спортивные мегасобытия… Строительство «одноразовых» стадионов и прочих объектов — беда, с которой столкнулись и украинцы: на прошлой неделе стало известно, что «Арену-Львов», построенную за 3 млрд. грн., планируют демонтировать за ненадобностью. В Бразилии эти мегапроекты к тому же сопровождаются отселение людей из бедных районов — как, например, при реконструкции знаменитой «Мараканы». Масштабы сомнительных трат на фоне недофинансирования медицины и общественного транспорта и послужили толчком к протестам…

На демонстрациях носят плакаты: «Если у вас заболел ребенок — отвезите его на стадион»…

Еще одна проблема бразильцев — повсеместная коррупция и разворовывание бюджетных средств — тоже знакома украинцам. Часто политики и чиновники остаются при власти даже после того, как обвинения в их адрес подтвердились…

В Бразилии, где права женщин и гомосексуалистов ценятся большем, чем в Украине, население обеспокоено посягательством на принципы светского государства и свободы слова. Что роднит бразильцев с турками и отличает их от украинцев, которые пока равнодушно относятся к подобным инициативам…»

Тижневик «Власть денег» №27-28 від 5-18 липня 2013 року

На фоні заяви Держстату про рекордне за чотири роки падіння промислового виробництва на 9% у травні (по відношенню до квітня) уряд знайшов ще один шлях погіршити своє становище. Так, з метою влаштувати «видовища» напередодні президентських виборів 2015 року представники влади обіцяють ціною великих втрат державного бюджету-таки провести чемпіонат «Євробаскет-2015». У той час, коли бразильці, володіючи статусом «футбольної нації», виводять мільйони проти мільйонних витрат на футбол — українці мовчать навіть тоді, коли мова йде про значно менш популярні види спорту

Корзина для денег (Владимир Витык)
Все, что не удалось сломать в ходе феерического проведения прошлогоднего Чемпионата Европы по футболу, отечественные чиновники доломают на Евробаскете-2015. Цена вопроса опять исчисляется миллиардными суммами

«Ни шатко, ни валко баскетбольную тему поднимал директор «Евробаскета-2015» Маркиян Лубкивский. По его словам, самые большие арены будут в Киеве и Донецке…

…де-факто уже курирует процесс подготовки к чемпионату вице-премьер-министр Александр Вилкул, и именно он озвучил некоторые цифры. Например, на подготовку к Евробаскету будет потрачено из госбюджета около 7,5 млрд грн.

У Вилкула, как когда-то и у Колесникова, нет пределов здоровым фантазиям: «Мультифункциональные арены, которые появятся в шести городах в рамках подготовки к Евробаскету-2015, позволят проводить соревнования по более чем 100 видам спорта, а также масштабные выставки и концерты, которые на сегодняшний момент Украина не может проводить».

И тут у «новой-старой» команды могут появиться все те же проблемы, которые Украина уже пережила, готовясь к празднику футбола. Гольф, керлинг и сквош, конечно, интересные забавы, но полагать, что ими (видимо, не только о шахматах и шашках думает Вилкул) увлекутся местные жители, несколько наивно».

Тижневик «Корреспондент» №26 (565) від 5 липня 2013 року

Виявляється, українці лідирують за кількістю актів благодійності! Часто вони цього самі не помічають. Мова йде не про щедрі пожертви заможних українців. Як правило, основними «донорами» благодійних фондів виступають найбідніші громадяни

Ширма для обмана (Катерина Богданович)
Украинские благотворительные фонды, лидируя в Европе по своей массовости, в большинстве занимаются политикой или легализацией незаконной оплаты услуг, а не своим прямым делом

«…Украина, плетущаяся в хвосте у Европы, умудрилась обогнать ЕС по числу благотворительных фондов в пересчете на душу населения. Если в европейских государствах одна такая организация приходится на каждые 4,5 тыс. жителей, то на берегах Днепра — на каждые 3 тыс…

…лишь каждый пятый из 15 тыс. действующих в стране фондов на самом деле выполняет свою прямую функцию — сбор пожертвований на решение тех или иных проблем. Деятельность остальных — а ежегодно в Украине появляется около 2 тыс. новых фондов — нацелена на решение других задач…

Например, на концентрацию, в обход закона, средств для предвыборных кампаний политиков. Отдельная категория «неправильных» фондов – структуры, собирающие средства под фальшивые истории больных людей…

Пальму первенства в своих руках надежно держат директора школ, больниц, детсадов, ректоры вузов и руководители прочих ведомственных учреждений. Почти при каждой подобной структуре действует фонд, единственной целью существования которого является легализация оплаты услуг госучреждений, которые по закону не могут заниматься коммерческой деятель ностью. Граждан, обращающихся в такие заведения, их администрация прямо просит сделать фиксированный взнос «на развитие организации»…

С учетом всех 25 областных центров выходит, что лишь в больших населенных пунктах существует 2,5 тыс. среднеобразовательных “благотворительных” фондов – по числу школ. А с учетом больниц и детсадов эта цифра, по мнению эксперта, как минимум удваивается…».

Журнал «Країна» №179 від 4 липня 2013 року

Голова Українського інституту національної пам’яті Валерій Солдатенко відповідає на питання щодо того, як можуть гармонізувати між собою національне визволення і жага до комуністичних перетворень на прикладі Миколи Скрипника — голови радянського уряду України, наркома юстиції та освіти. Нагадаємо, що 7 липня ц.р. пройшло 80 років з моменту смерті цього яскравого діяча революційного руху та символу українізації. Підкреслимо, що національне питання може бути розв’язане лише у безкласовому суспільстві — лише тоді, коли воно не виступає засобом розділення трудящих різними групами буржуазії

«Ховати товариша Скрипника без поваги, що звичайна для членів ЦК»(Олена Шарговська)
Нарком освіти застрелився, щоб не каятися за українізацію

«Про таких, як він, казали, що в одній кишені піджака має “Маніфест” Карла Маркса, а в другій – “Кобзар” Тараса Шевченка. Ортодоксів марксизму Микола Скрипник намагався поєднати з українськими інтересами. І в цьому не було протиріччя. Він виріс у слободі Ясинувата Бахмутського повіту Катеринославської губернії – нині це місто в Донецькій області. В автобіографії описує, як забивався під сосни на берегах Дінця й читав Шевченка, інших українських класиків.

Він виховувався на українських цінностях. Належав до діячів, які творили український комунізм – поєднання доктрини про соціальну рівність із національною. Прагнув пересадити на український ґрунт комуністичну ідею. Саме такі, як він, націоналкомуністи найпослідовніше впроваджували політику українізації. Ще коли Скрипник був народним комісаром юстиції, у 1923–1924 роках, оголошував у себе в комісаріаті: “Ми повинні провести українізацію за півроку, перевести все діловодство на українську мову”. За такий час не вдалося, але за вісімдесять місяців до цього дійшли.

У березні 1927-го Скрипник став наркомом освіти УСРР. А тодішній наркомат освіти – це вся гуманітарна сфера. Йому підкорялися академія наук, вища й середня школи, театри, архіви, кіно. А ще й був членом політбюро. Владу мав велику, тож українізацію здійснював успішно. Скрипник перетворив Україну на величезну лабораторію з розв’язання національного питання».

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт