МІЖ РЯДКІВ: Огляд преси за 24.06.2013 – 28.06.2013

Чому нам чужі вигадані «традиційні цінності»? Чому «свободівцям» доведеться перейти на проросійські позиції? В чому вимірюються порушення прав громадян? Кому в Україні потрібен прекаріат? Відповіді на ці питання ви дізнаєтесь, ознайомившись із дайджестом буржуазної преси, що виходила з 24 по 28 червня 2013 року і потрапила нам у поле зору.

Тижневик «Эксперт (Украина)» №24-25 від 24-30 червня 2013 року

Дещо неочікуваним стало інтерв’ю з лідером Британської національної партії Ніком Гріффіном. «Трендсеттер» європейського правого популізму розставляє крапки над мультинаціональними утвореннями на кшталт ЄС і НАТО, вбачаючи в них загрозу суверенітету. Окрім цього, він вимушений пародіювати ліву риторику, критикуючи ЄС з поверхових антикапіталістичних позицій. Взірцем адекватної політики, на думку британця, є… ультраконсервативна диктатура Володимира Путіна. Більше того, він обережно зізнається у симпатіях до Віктора Януковича. Британець щиро дивується, чому його українські колеги по Альянсу європейських національних рухів — партія ВО «Свобода» — вголос не визнає своєї підтримки курсу РФ. До речі, у вітчизняній пресі неодноразово робився акцент на спільному між українськими націоналістами та російською владою. Тому якщо ВО «Свобода» хоче залишатися в тренді європейської ультраправої політики, їй доведеться переорієнтуватись на Схід. І забути, за висловлюванням пана Гріффіна, мітечкові етнічні й політичні суперечки, а також «примари репресій, голоду та геноциду з минулого»…

Национализм по-европейски (Сергей Слободчук)
«Эксперт» первым из украинских СМИ взял интервью у главного националиста Великобритании Ника Гриффина

«Мы против и всегда были против участия Британии в НАТО, которая низводит наши вооруженные силы до роли бесплатных наемников США…

Я благодарен Виктору Януковичу, который задекларировал после выборов-2010, что его администрация не будет стремиться к вступлению в НАТО. Я признателен ему за это….

Согласитесь, это шокирующий факт — в то время, когда обычные люди страдают из-за режима жесткой экономии, НАТО без учета США тратит около 300 миллиардов долларов в год на так называемую оборону и содержит около 1,6 миллиона человек под ружьем…

Мы прагматично смотрим на международные отношения, признавая, что такие великие державы, как Китай и Россия, имеют свои законные сферы влияния, куда Великобритания не имеет ни права, ни необходимости вмешиваться…

Ни один истинный националист не может выступать за членство в ЕС или НАТО…

Евросоюз движется по пути воздвижения бюрократической мультикультурной сверхдержавы на разрушенных останках когда-то свободных наций Европы. (…) А также враждебно относится к России и остальным славянским землям как к бастиону традиционной этнической идентичности в Европе…»

- Знаете ли вы, что программа партии “Свобода” содержит пункты о вступлении Украины в ЕС и НАТО?

- Не знал об этом. Надеюсь, члены “Свободы” прочитают в интервью мои суждения по этому поводу и подумают над ними…

Я настойчиво призываю собратьев-европейцев из Восточной и Центральной Европы воспринимать всю картину целиком, а не одну ее часть: неоконсервативные глобалисты стремятся открыть доступ к славянским народам с тем, чтобы затем грабить их с помощью либерального капитализма, международных банков и корпоративной приватизации.

Особенно нелепо и неподобающе то, что преступления большевистского режима сегодня эксплуатируются адвокатами финансируемых Джорджем Соросом и Центральным разведывательным управлением США «цветных революций», чтобы подогревать антироссийские настроения».

Тижневик «Фокус» №26 (338) від 26 червня 2013 року

“Святкування” Дня Конституції знову вселяє громадянам думку, що вони і влада “співіснують” у паралельних світах. Влада всіх змушує пишатись найкращою Конституцією, тоді як громадяни її існування напрочуд не помічають у повсякденному житті… Напевне, мало для кого стало несподіванкою, що право на своєчасне отримання зарплати, на гідний рівень життя, на безоплатну освіту й медицину — серед десяти найбільш порушуваних конституційних прав. Тепер можна озброїтись актуальною статистикою на підтвердження цих тенденцій

Мёртвые статьи (Дмитрий Орлов)
Ко Дню Конституции Фокус выбрал 10 важных конституционных норм, которые привычно не работают, реализовываются избирательно или с грубыми нарушениями

«Статья 43. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом
За время независимости Украины этим правом регулярно пренебрегали. В январе 2001 года задолженность по зарплате составляла почти 5 млрд грн. (то есть $1 млрд), в 2005-м — 1,1 млрд грн., в 2010-м — 1,4 млрд грн. В этом году долги по зарплате в мае превысили 1,05 млрд грн. Лидером в печальном рейтинге стала Донецкая область, на которую приходится каждая пятая гривна задолженности. Только в угольной отрасли зарплатные долги составляют 96 млн грн.

Статья 48. Каждый имеет право на достаточный жизненный уровень для себя и своей семьи, включающий достаточное питание, одежду, жильё
Украинцы тратят на питание больше половины своего ежемесячного дохода. Ещё 10% заработанного отдают за жилищно-коммунальные услуги. Средняя же зарплата по стране с учётом вычета налогов составляет около 2700 грн. ($330). По словам бывшего омбудсмена Нины Карпачёвой, в Украине от бедности страдает 70% населения, а разница между богатыми и бедными составляет 45 раз. Для сравнения: среднеевропейский показатель — 4,5 раза.

Статья 49. В государственных и коммунальных учреждениях здравоохранения медицинская помощь предоставляется бесплатно
В конце прошлого года начальник управления Севастопольской горадминистрации Виктор Пологанов, выступая на общественных слушаниях, признался: в 2013 году дневная норма питания пациентов местных больниц составит 1,36 грн. За эти деньги можно купить около 300 граммов «социального» хлеба — столько полагалось в сутки детям во время блокады Ленинграда в 1941 году. К охране здоровья у власти подход формальный: украинское здравоохранение недофинансировано почти на треть. На 2013-й предусмотрено около 40 млрд грн. (85% из них на крошечные зарплаты медиков), тогда как для нормального функционирования системы необходимо гораздо больше 100 млрд грн. Как результат, во многих больницах на лечение пациентов выделено всего 3–4 грн. в сутки. Оставшуюся разницу в лечении больной вынужден брать на себя».

Тижневий журнал «Країна» №25 (178) від 27 червня 2013 року

Історик Ярослав Грицак розкриває сутність «клас-привиду» на ім’я прекаріат, що став рушієм останніх багатотисячних протестів у світі. При цьому він підкреслює, що вникати у проблеми прекарізованої молоді українському істеблішменту не властиво — ні владному, ні опозиційному. Дітям владної верхівки і так добре. А те, що зветься опозицією, навпаки, спрямовує свої сили на придушення усього прогресивного, що пробивається в українському суспільстві

Не туди б’єш, Іване! (Ярослав Грицак)

«Новий привид ходить по світу — привид прекаріату. Два роки тому вінзаманіфестував себе в Occupy Wall Street та арабській весні. Декілька тижнів він чинить спротив турецькій владі, а кілька днів — є кістяком масових протестів у Бразилії.

Уперше про нього почали писати 2004 року. Чому так пізно? Бо він є класом-привидом. Це ані пролетаріат, ані середній клас, а щось середнє між одним і другим. Маркс писав про «абсолютне зубожіння пролетаріату». Для прекаріату ж характерна відносна бідність. Його представники не вмирають від голоду й холоду, але живуть гірше за тих, які мають постійну роботу. Самі вони її не мають і, як виглядає, не матимуть. У середньому впродовж життя міняють 30 працедавців…

Прекаріатом є люди, які народилися в 1980–1980-х. Зараз безробіття у світі серед тих, кому від 15 до 29 років, становить 12,6 відсотка, або приблизно 74 мільйони людей…

Безробіття серед молодих українців сягає 20 відсотків – без урахування тих, хто вчиться…

Натомість ні одна партія про прекаріат не дбає. Зрозуміло, чому не дбають «регіонали». Коли вони думають про дітей, то насамперед про своїх: як працевлаштувати мільйонером або витягнути з-пді слідства та суду, коли воно знову когось там побило чи вбило.

Дивує, однак, відсутність «пропозиції серед опозиції». Вона далі робить ставку на національно-демократичні чи інші старі партійні орієнтири. А молодь вони мало цікавлять… Прекаріат узагалі, а український зокрема, не є поза політикою – він є поза усталеною політикою. Його гаслом, як показують виступи у Нью-Йорку, Стамбулі й Ріо, є: треба міняти життя, а не політику.

Натомість у Києві «свободівці» побилися з українськими лівими біля стін Могилянки. Так і хочеться сказати словами Довженка: «Не туди б’єш, Іване!».

Тижневик «Корреспондент» №25 (564) від 27 червня 2013  

Традиційно важко, надзвичайно важко виокремити якісь цінні висновки у журналі «Корреспондент». Тим не менше, шляхом прикладання надзусиль нам це, вважаємо, вдалось. Ну не писати ж про головний матеріал номера, який констатує падінням рівня довіри до державних інститутів в Україні до критичної межі, так? Тому ми обрали найбільш дотепний анекдот, який у дотепній формі ілюструє те, що усім відомо навіть і без статистики Державного управління статистики. Отже, борці за традиційні цінності не помічають або ж не хочуть помічати очевидного…

АНЕКДОТЫ НЕДЕЛИ

«Довольно странно наблюдать острый приступ гомофобии в стране, где две трети населения воспитаны однополыми парами — мамой и бабушкой».

 

 

 

 

Попередній огляд преси: http://gaslo.info/?p=3739

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт