СОЦДЕМ: “Одним местом на два Стамбула”

Щодо турецьких подій українські праві політики займають, можливо, й тактично-вірну, але наскрізь лицемірну позицію. “Одним место на два стула”, – лише так можна прокоментувати їхню відчайдушну спробу пишатись чужими успіхами

Колектив “Лівої опозиції”

Такі популісти як ВО “Свобода” просто не могли пройти повз подій у Туреччині. Приміром, депутат Ігор Швайка схвально відгукнувся про повстання у Турції. “Я вважаю, що повторення ситуації в Туреччині у нас можливо. Приводом може стати будь-який наш випадок”, – висловив сподівання народний депутат. “Заздрю свідомості турків – спроба влади забудувати Парк Гези в центрі Стамбула викликала божевільний опір громади”, – куди більш чіткі слова на підтримку можна прочитати у партійних ресурсах на теренах соцмереж. Звичайно, буржуазні націоналісти закривають очі на те, що виступи проти поліцейської жорстокості та знищення парку були організовані тамтешніми лівими та профспілками.

Відомо, що прем’єр Туреччини Таїп Ердоган має консервативні, авторитарні та фундаменталістські переконання, але при цьому заявляє про входження Турції у ЄС. Він є таким собі диктатором-євроінтегратором, роль якого, за збігом обставин, в українських реаліях цілком відповідає лідеру радикальних націоналістів Олег Тягнибок. Виходить, що ВО “Свобода” не може ніяк визначитись, на боці якого Стамбула вона знаходиться – офіційного чи волелюбного?

Щодо турецьких подій українські праві політики займають, можливо, й тактично-вірну, але наскрізь лицемірну позицію. “Одним место на два стула”, – лише так можна прокоментувати їхню відчайдушну спробу пишатись чужими успіхами.

Тим часом союзники українських праворадикалів з ліберального табору скиглять за тим, що кияни не виходять на вулиці за проведення виборів у Києві. А навіщо їм виходити, якщо в цих виборах вони не бачать власних інтересів? Тим більше, чи варто ризикувати здоров’ям заради благополуччя політиків-бізнесменів? Громадяни Туреччини, як у всьому цивілізованому світі, виходять на боротьбу за конкретні соціальні права, а їхні інтереси висловлюють класові організації. Тоді як українська псевдо-опозиція перетворила свою діяльність у парад нескінчених “повстань”, позбавлених конкретних вимог, і при цьому ще й звинувачує власний народ у небажанні їм підкорятись.

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт