Іммануїл Валлерстайн: “Перед нами дві прості і різні альтернативи”

Всесвітній соціальний форум у Тунісі відвідав видатний американський соціолог та засновник школи «світ-системного підходу» Іммануїл Валлерстайн. Він відповів, чому в Україні досі немає лівих у великій політиці, які можливі варіанти розвитку арабської революції та які глобальні альтернативи стоять перед світом загалом

Спілкувався Захар Попович, “Ліва опозиція”

Іммануїл Валлерстайн: «Перед нами дві прості і дуже різні альтернативи: одну я називаю «духом Давосу», а іншу «духом Порту-Алегрі»

Всесвітній соціальний форум у Тунісі відвідав видатний американський соціолог та засновник школи «світ-системного підходу» Іммануїл Валлерстайн. Він погодився надати інтерв’ю представникам «Лівої опозиції» після семінару під назвою «Вчитися у Півдня». Під час цього заходу учасники обмінялися поглядами на можливості навчання не тільки в сенсі обопільно-взаємного обміну досвідом, але і того, як нам вчитися діяти разом на міжнародному рівні. Під час семінару професор Валлерстайн закликав вчитися не тільки у Півдня, а взагалі — плекати в собі здатність вчитися в іншого. Про те, чому, на думку Валлерстайна, в Україні досі немає лівих у великій політиці, які можливі варіанти розвитку арабської революції та які глобальні альтернативи стоять перед світом загалом — у нижченаведеному інтерв’ю.

- В Україні зараз можна спостерігати своєрідний правий поворот суспільної свідомості. Зараз ми зіткнулися не тільки з неоліберальним урядом, але і з профашистськими настроями у середовищі опозиції. Які альтернативи розвитку ви бачите для України?
- Наврядчи мене можна назвати експертом щодо України. Те що я бачу — ви маєте три основні партії і всі вони праві. В даний момент, я не бачу щоб існувала жодна справді ліва політична сила. Первісний імпульс Помаранчевої революції був, імовірно, спрямований проти багатьох речей. Він був і проти внутрішньої корупції, і багато в чому мав анти-російський мотив. Але коли третина, якщо не половина країни російськомовна, то нам доводиться спостерігати мовний, а також релігійний поділ. І ви насправді «зав’язли» у питаннях, які не мають нічого спільного з трансформацією ролі України у світ-системі. Це був, скоріше, шлях визначення, чи слід тісніше зближатися з ЄС та США або ні.

- А наскільки, на вашу думку, країна близька до Європи?
- Як і інших пострадянських країн, на початку пострадянської ери здавалося дуже привабливим рухатися у напрямку Заходу, у напрямку Сполучених Штатів. Це сприймалося як магічний ключ до загального добробуту та створення того що називається більш демократичною країною. Безумовно вважалося, що всі країни на Заході більш демократичні, і таке інше.

Подібно решті країн на Сході у вас також існувала й інша думка, що актуалізується все більше, бо як ви бачите, гра з Заходом вичерпала себе. Я не знаю чи були ви на сесії Всесвітнього соціального форуму, на якій ми обговорювали де ж власне знаходиться Глобальний Південь. Це питання в основному піднімали румуни, але в обговоренні брали участь громадяни Угорщини та інших східно-європейських країн.

Ми обговорювали ступінь спорідненості, яка нам дозволяє сприймати Східну Європу частиною Глобального Півдня, а не Глобальної Півночі. Я сам щось писав щось у цьому дусі щодо Польщі 1991 року.

Отже, ви дійсно схожі на Глобальний Південь, але багато-багато в чому схожі на Данію… І ви маєте зрозуміти це для того щоб мати можливість маневрувати та змінюватися. Тож, я думаю, як би це сказати… Існує багато непорозумінь з цього приводу в Україні, не тільки звісно в Україні, а взагалі в більшості цих регіонів. Проте є одна критично важлива річ, вирішальний крок, який ви маєте зробити, це насправді те про що ми говоримо тут, на Форумі — задуматися над тим, як і в кого ви хочете вчитися розумінню про світосистему.

І як тільки ви зробите успіхи в сенсі якнайширшого розуміння сьогоднішніх реалій світосистеми, ви зможете краще зорієнтувати ваші політичні дії у напрямку цілей, які ви бажаєте досягти – іншого світу, що можливий! Адже саме так звучить гасло руху всесвітніх соціальних форумів. Без цього, ви маєте всі шанси з тріском провалитися у безпорадність, не маючи жодного достойного рішення. Зав’язнути так, що будете і надалі приречені на вибір між одним ненависним та репресивним («антинародним») режимом та іншим, що відрізняється лише тим, що активно репресує іншу категорію людей.

Іммануїл Валлерстайн: "Україна схожа на Глобальний Південь"

- Коли дивишся на світ з України, здається, що ми найбідніша країна Європи. Ми мали найглибшу кризу, найвищі темпи падіння економіки. Зараз ми маємо найнижчий рівень ВВП на одну особу…
- Знаєте, як сказала під час сьогоднішнього виступу Міна Менон (Meena Manon), «немає жодного сенсу з’ясовувати, хто страждає більше, ніж інший». Я впевнений, що тут на форумі, є люди і з Молдови. А, в Молдові ситуація ще гірша! Але яка врешті-решт різниця? Факт полягає у тому, що всі відчуваємо на собі частку однієї загальної проблеми —«політики економії». Навіть у так званих «emerging-країнах», що входять до G20, які теоретично почувалися добре, а, точніше кажучи, деякий час просто здавалося, що вони почуваються добре… А причина цього у стані світ-системи в цілом. Причина в тому, що я називаю «структурною кризою світ-системи». Зараз ми, здається, спостерігаємо, затишшя, яке може завершитися поштовхом у напрямку іншої капіталістичної системи, яка може ще на якийсь час вижити. Перед нами дві прості і дуже різні альтернативи: одну я називаю «духом Давосу» (місто, в якому проводиться Всесвітній економічний форум — зустріч представників найбільш впливових транснаціональних корпорацій — прим.GASLO.INFO), а іншу «духом Порту-Алегрі» (місто, що стало експериментальною моделлю в галузі місцевого самоврядування, комбінує традиційні представницькі інститути влади і відкриту асамблею за участю громадян — прим.GASLO.INFO). Але ми самі маємо визначитися в тому, що ми дійсно беремо на себе відповідальність за те, що ми ясно розуміємо, що саме відбувається, і що ми бачимо як сформувати політичну стратегію, яка допоможе схилити ваги у напрямку, який, я сподіваюся буде «духом Порту-Алегрі».

- У коментарі від 15 лютого на вашому веб-сайті ви вказали на два можливих альтернативних сценарії розвитку Туніської революції і загалом «Арабської весни». Один — це кінець революції та прихід до влади контрольованого воєнними правого уряду, а інший — відродження початкового духу революції, «духу 1968» та початок суттєвих соціальних зрушень в регіоні. Зараз коли ви змогли ще раз оцінити ситуацію побачивши Туніс на власні очі, до який сценарій ви вважаєте більш імовірним?
- Я не змінив своєї точки зору. Я вважаю що праві, ймовірно, набагато сильніші зараз. Однак, як я вже казав у згаданому Вами коментарі, ситуація дуже мінлива. Я і досі не виключаю можливості, що Туніс та Єгипет зможуть повернути наліво. Ренесанс початкового духу революції цілком можливий. Навіть якщо на даний момент ситуація виглядає кепською.

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт