Запрограмований лібералізм

Партія регіонів і «Свобода» демонструють вірність програмним засадам ідеології вільного ринку

Віталій Дудін, “Ліва опозиція”

 На цьому тижні Уряд, сформований Партією регіонів, обіцяє прийняти Програму активізації економіки на 2013—2014 роки. У свою чергу партія ВО «Свобода» нарешті зареєструвала ряд законопроектів, які покликані вирішити нагальні економічні проблеми. Попри усі свої відмінності, влада і права опозиція мають своїм джерелом натхнення віру в цивілізовану ринкову економіку. Розглянемо, яким чином вони пропонують рятувати український капіталізм.

Урядовий «секонд-хенд»

Звичайно, віднайти щось нове у запропонованій програмі — завдання складне. Тим більше для тих, хто попередньо ознайомився з президентською Програмою економічних реформ на 2010 — 2014 роки. На перший погляд, ця програма має лише одне завдання — виправдати збереження чинної команди Кабміну до 2014 року. Визнаємо, що аналіз, підготовлений у вступній частині, відрізняється відвертістю, зокрема, констатується скорочення промисловості на 1,8%. Однак проблема і шляхи її вирішення часто позбавлені причинно-наслідкового зв’язку.

Програма наполовину складається з абстрактних побажань, а наполовину — з типових неоліберальних рецептів. Так, дивує, що у такій здавалось би коротко терміновій програмі присутні такі абстрактні побажання як «забезпечення розвитку зв’язку» та «легалізація заробітних плат» без будь-яких уточнень.

Серед оригінальних урядових заходів активізації економіки: боротьба із "секонд-хендом" та вживання вітчизняних вин

Вирішення економічних проблем пов’язується із залученням коштів міжнародних фінансових організацій, зокрема, МВФ. Йдеться про залучення ресурсів у межах 1,5-2 млрд. дол. США у найближчі два роки. Однією з проблем визначено неефективність управління державним сектором економіки. І, звичайно, нічого ефективнішого аніж розпродаж олігархам рештків промисловості немає: автори програми розраховують на надходження до державного бюджету коштів від приватизації у межах 27,9 млрд. грн. протягом 2013-2014 років. Нагадаємо, що у Програмі економічних реформ «несистемність» приватизації була визнана однієї з причин економічного занепаду, а стратегічною метою є «зменшення частки державного сектору у ВВП з 37% до 25-30%» (до кінця 2012 року мала завершитись приватизація стратегічних галузей економіки). Засобом вирішення проблем у енергетичній галузі розглядається оптимізація шахтного фонду. Нагадаємо, що згідно президентської Програми, передбачається закриття нерентабельних і приватизація 100% «життєздатних», тобто потенційно рентабельних, шахт.

При цьому, автори урядової програми все ж таки вирішили доповнити побажання президента власними напрацюваннями. Так, серед завдань у контексті підвищення конкурентоспроможності економіки неочікувано з’являється… нормативно-правове регулювання сфери ігорного бізнесу. Серед проблем, що заважають вітчизняному товаровиробнику згадується насичення ринку товарами «секонд-хенд». «Родзинкою» є і те, що серед завдань по імпортозаміщенню розглядається у тому числі підтримка виноробів. Наївним виглядають наміри збільшити попит на вітчизняні авто шляхом збільшення їх виробництва до 121 тис. шт. у 2014 році. Цікаво, що країна, яка не може забезпечити себе товарами машинобудування належної якості дбає про пожвавлення економіки за рахунок військових замовлень. Зокрема, звучить намір «прийняття на озброєння 6 нових зразків озброєння та військової техніки». І окрім цього автори проекту урядової програми звертають увагу на проблему «непрозорості ухвалення державних рішень», але чомусь приховували свій документ майже місяць, опублікувавши його фактично перед самим прийняттям…

Особиста проблема трудящих

Головною ідеєю програми, звичайно, є послаблення контролю за бізнесом і усунення будь-яких перешкод для його розвитку. При цьому декларації щодо боротьби з тінізацією праці сформульовані абстрактно не випадково. Масштаб нелегальної праці оцінюється приблизно у 145 млрд. грн. Однак дбати про наповнення бюджету шляхом посилення тиску на роботодавців влада не бажає. Адже вона існує саме завдяки підтримці роботодавців.

Новопризначений міністр соцполітики Наталія Королевська теж наголошує на необхідності боротьби з нелегальною занятістю. Авжеж є певний символізм у тому, що цю проблему озвучує людина, що змінила опозиційний імідж на роботу в уряді, не змінюючи своїх поглядів. Адже різних думок на цей рахунок не мають ні влада, ні опозиція. Всі вони в один голос твердять, що вивести зарплати з тіньового сектору може тільки зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці. До недавнього часу проблема вирішувалася виключно в частині полегшення становища роботодавців: зниження штрафів у сфері зайнятості, розширення можливості для знижок по оплаті єдиного соціального внеску, зниження податку на прибуток до 19%, а також зниження регулярності планових перевірок Держінспекцією праці. Відповідальність роботодавців не посилювалася (ст.172 Кримінального кодексу України «загрожує» штрафом до 850 гривень). Попереду нас чекає «поступовий перерозподіл частки внеску на пенсійне страхування від роботодавця до працівника», а також «поступове підвищення ставки єдиного соціального внеску для найманих робітників і зниження її для роботодавців» як це передбачалося ще Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки.

Якщо й буржуазна влада вчинятиме якісь кроки у цій сфері, то виключно у формі адміністративного тиску на окремих бізнесменів. Усі важелі впливу будуть сконцентровані в руках бюрократичного апарату, тоді як нагальним є створення умов для самозахисту найманих працівників. Ситуація виглядає настільки критичною, що не завадили б і вельми радикальні заходи. Наприклад, надання права профспілці оголосити страйк до повного оформлення трудових відносин, як це пропонується перехідною програмою «Лівої опозиції». Тому фактично тінізація праці залишається «особистою» проблемою класу найманих працівників — без їхнього тиску ця проблема вирішуватись не буде.

Хоча з рештою у ході вирішення такої масштабної проблеми як тіньова зайнятість чи не найрадикальніше постає питання про необхідність демонтажу капіталізму. Зрозуміло, що, враховуючи повну гегемонію правих сил і небажання буржуазії відмовлятися від своїх прибутків, Україні доведеться або посилювати навантаження на доходи працівників, або ж нам доведеться зіткнутися з колосальним дефіцитом соціальних фондів. Вирішення питання тіньової зайнятості можливе лише в соціалістичній економіці, де егоїстичні інтереси власника не стоятимуть на перешкоді суспільству.

«Альтернатива» від «Свободи»

Праві радикали з ВО «Свобода» докладають зусиль, щоб суттєво змінити фасад капіталізму, не змінюючи при цьому його основи. У середині січня у Верховній Раді вони зареєстрували проекти, що мають їх якісно відрізнити від «олігархічної більшості».

Перш за все, відзначимо, що вони є дуже простими і містять буквально кілька ідей. Особливою лаконічністю і популізмом відрізняється законопроект «Про заходи щодо ліквідації дефіциту бюджету Пенсійного фонду України». Документ пропонує обмежити максимальний рівень пенсій п’ятьма розмірами мінімальних пенсій. Важливо інше — документ взагалі не передбачає жодних кроків щодо підвищення пенсій, хоча така мета ніби-то декларується. Водночас, намагаючись справити враження на виборця, «свободівці» чомусь не пропонують обмежити зарплат своїх колег — нинішніх депутатів. Тим не менше, інші документи теж не зазіхають на основу капіталізму і ринкової економіки.

Демонізація монополізму

На думку "свободівців", український капіталізм запрацює краще, якщо усе майно відібрати і поділити між чотирьма олігархами

Законопроектом «Про ліквідацію приватних монополій» пропонується ліквідувати в добровільному або державно-примусовому порядку приватні монополії, під якими розуміється заняття фізичною та / або юридичною особою на загальнодержавному або регіональному ринку частки більше 25%. Показово, що «Свобода» замість оголошеної раніше боротьби за націоналізацію базових галузей економіки обрала пріоритетом боротьбу за створення умов для приватної конкуренції. Виявляється, достатньо розділити усю країну між чотирма капіталістами і життя трудящих поліпшиться.

Звичайно ж, така демонополізація жодним чином не вплине на положення найманих працівників. Головна роль відводиться державі, а навіть трудовий колектив повністю усувається з процесу контролю за діяльністю монополій. Нічим іншим, аніж переділом власності така ініціатива не може закінчитись, адже перешкод для наступної приватизації власності «монополістів» немає. Хоча не виключено, що й власники залишаться ті ж самі: зберегти свою власність олігархи зможуть вчасно розділивши свої володіння на формально-окремі суб’єкти господарювання. Як відзначає активіст «Лівої опозиції», к.е.н. Захар Попович, у статті 5 міститься прогалина для відшкодування капіталістам будь-яких сум, адже «попереднє придбання», як правило здійснювалося через ланцюжок прокладок, а не безпосередньо в держави за безцінь.

Головна мета законопроекту — це згладити суперечності ринкової економіки, але не викорінити її базису, зокрема, поділу на власників та експлуатованих. «Свободівці» не пропонують розширення прав робітничого класу. Більше того, як відомо, вони виступають навіть за обмеження трудових прав: скорочення відпустки до 14 днів та за пряму заборону політичних страйків (чи потрібно доводити, що кожен страйк суперечить інтересам правлячого класу, а, відтак, буде визнаний «політичним»?).

Більше того, є підстави вважати, що «демонізація» монополій суперечить ідеології ВО «Свобода». Якщо гіпотетично припустити, що ця партія прийде до влади, то будь-які антимонопольні ініціативи вони скасують повністю заради блага «національного товаровиробника». Василь Колташов, керівник Центру економічних досліджень Інституту глобалізації і соціальних рухів, відзначає, що у світовій економіці конкуренція давно є монополістичною: «Розщеплення приватних монополій лише послабить економіку країни перед іноземними суперниками». За його словами, було б вірніше ввести обмеження для монополій за цінами і ввести контроль. «Але в умовах відкритості української економіки, це все одно буде «напівзаходом». Ефективної же ринкової демонополізації бути не може, вже тому, що створення монополій це управлінський успіх — це сильна позиція в економіці», — зазначає він у коментарі для GASLO.INFO.

Повернення капіталізму?

Загалом схвально можна оцінити мету проекту Закону України «Про повернення капіталів, що перебувають та зареєстровані в Республіці Кіпр, офшорних зонах та інших юрисдикціях, звільнених від подвійного оподаткування, або тих, що мають пільговий режим оподаткування». Документом передбачається запропонувати «добровільно повернути» кошти з офшорів, вилучаючи при цьому до держбюджету 50% цих коштів. До тих, хто не захоче повертати капітали з офшорів, застосовуються санкції, включаючи відчуження державою об’єктів права власності з компенсацією в сумі засобів, які вони витратили на їх придбання. Але навряд чи такий простий механізм дозволить побороти таку складну проблему. Приміром, далеко не завжди можна установити з яким саме українським суб’єктом господарювання пов’язана офшорна компанія.

«Взагалі ж війна з офшорами занадто складне завдання для однієї країни. Як мінімум потрібно вийти з СОТ і ввести суворі податкові санкції як проти капіталів і товарів з офшорів, так і для самих цих країн», — так оцінює ініціативу В.Колташов.

Нагадаємо, що активісти «Лівої опозиції» пропонували більш радикальний механізм повернення офшорних капіталів. Першим кроком для повернення награбованого має бути арешт всіх активів офшорних підприємств в Україні, введення тимчасової державної адміністрації на відповідних підприємствах та їх націоналізація, якщо протягом року власники не доведуть легальне походження грошей, які вони «інвестували». У разі, якщо походження грошей доведено – може буде дозволено переоформлення офшорного підприємства в українського резидента та продовження роботи на умовах сплати податків на загальних підставах.

Та, звичайно ж, що притягнення до відповідальності за відверто-злочинні схеми не можуть бути кінцевою точкою боротьби. Ті, хто наголошують лише на поверненні капіталів з-за кордону переслідують мету повернутись до «доброго капіталізму», який був можливим лише в країнах, які здійснювали експансіоністську політику.

Перемінлива опозиція

Вже зараз помітно, що замість боротьби за розширення трудових прав «Свобода» обрала звичайну політиканську тактику. З одного боку вона влаштовує епічні баталії через культурні питання, а з іншого боку — пропонує завідомо-непрохідні економічні зміни. Знаючи, що ці законопроекти не будуть прийняті існуючою більшістю, вони будуть нарощувати свій політичний капітал. Коли ж вони прийдуть до влади, то про подібні ініціативи забудуть і запевнять, що капітал може діяти в інтересах загальнонародного блага.

Можна привести аналогію з Третім Рейхом. Спершу нацисти боролись проти великого монополістичного капіталу, але достатньо їм було прийти до влади й замінити власників на «справжніх арійців» як цей же великий капітал було визнано діючим в національних інтересах. І великі концерни продовжили діяти, але вже за умови стабільного державного замовлення, випускаючи військову продукцію. Але навіщо так заглиблюватись в історію, тим паче, чужої країни?

Відомо, що «свободівський» мер Тернополя Сергій Надал виступає за тотальну приватизацію в сфері ЖКГ. «Поки все це не буде у приватних руках і поки ми не вийдемо за межі радянських стереотипів, позитивних змін очікувати не варто», — заявив він нещодавно в інтерв’ю тижневику «Бизнес», нарікаючи на людей, які «хочуть отримувати ідеальні послуги і при цьому не платити». Нагадаємо, що у Львові партія «Свобода» критикує свого опонента — мера Андрія Садового — за спробу підняти тарифи на житлово-комунальні послуги. Критикуючи ту чи іншу політики самозвана опозиція демонструє неабияку перемінливість у залежності від того, чи має вона важелі впливу. Тому з такими щирими борцями проти влади капіталу можна очікувати і протекціонізму щодо «патріотичного» бізнесу, що виводить кошти у офшори.

Альтернативою несвіжим ідеям влади й опозиції може бути лише боротьба за планову й демократично-контрольовану економіку, прибуток від якої буде розподілятись на суспільні потреби. А зараз усі наймані працівники повинні боротись за розширення своїх прав на самозахист та управління підприємством. Добитись цих змін можна не лише на найвищому рівні — узаконити відносини між трудящими і власником можна на рівні колективних договорів. Принаймні, ми повинні використовувати ці та інші механізми, до тих пір, поки влада й опозиція, охоплені фанатичною вірою у вільний ринок, не позбавили нас цих можливостей.

Андрій НАПОЛОВ, економічний консультант:

Програма активізації розвитку економіки переобтяжена декларативними положеннями: не вказаний механізм досягнення поставлених цілей, закони, які потрібно прийняти і т.п. Аналіз у більшості сфер не можна назвати повним. Серед ідей уряду – створення банку розвитку з метою стимулювання та підтримки розвитку пріоритетних сфер економіки. Але експерти вважають, що цей банк буде займатися рефінансуванням комерційних банків. Гадаю, що державні інвестиційні ресурси можна було б безпосередньо спрямовувати на створення сучасних державних, комунальних і кооперативних підприємств.Вказана як пріоритет підтримка національного товаровиробника. Слід зазначити, що для заміщення імпорту потрібне підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, в тому числі й цінової. Зниження ж цін на продукцію можна досягти тільки за рахунок зниження витрат, тобто, в кінцевому підсумку, за рахунок зниження реальних зарплат, що вступає в протиріччя із заявленою метою підвищення добробуту громадян. Якщо ж для імпортозаміщення використовувати девальвацію гривні, це призводить не тільки до зниження реальних зарплат, але й пенсій, стипендій та інших доходів.Як мета заявлено подальше проведення приватизації державного майна. Це буде мати наслідком зниження надходжень до державного бюджету. Також програма містить явний натяк на приватизацію об’єктів ЖКГ. Відомо, що там, де мала місце приватизація комунальних підприємств та об’єктів ЖКГ або ж близькі до неї схеми (концесія тощо), спостерігалося зростання тарифів на комунальні послуги. Думаю, що замість приватизації прогресивний уряд міг би розглянути можливість розвитку і розширення самоврядування трудових колективів та забезпечити їх право впливати на господарську діяльність підприємств.

Також уряд каже про «формування ефективної нормативно-правової бази щодо розвідки і видобутку вуглеводнів, в т.ч. на умовах розподілу продукції». Це фактично означає приватизацію родовищ нафти і газу транснаціональними компаніями, тобто остаточну втрату Україною енергетичної незалежності та перетворення її на сировинний придаток Заходу.

У контексті міжнародних економічних зв’язків чітко не вказані пріоритети, хоч і йдеться про необхідність співпраці з країнами СНД та Євросоюзом. Можна зробити припущення, що курс на вступ України в ЄС не змінився (це опосередковано підтверджується тим, що ринки збуту продукції бізнесу, близького до Партії регіонів, в знаходяться переважно в Євросоюзі). Відомо, що, по-перше, економіка ЄС сьогодні перебуває в глибокій кризі, по-друге, в Європі Україну хочуть бачити лише як постачальника некваліфікованої робочої сили та сировини.
Прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив, що на реалізацію програми активізації розвитку економіки буде потрібно 180 млрд грн. У рейтингу сприйняття корупції Transparency International Україна посідала в 2012 році 144 місце з 174 країн. За таких умов можна припустити, що реалізація програми буде супроводжуватися масштабною корупцією.

Також звертає на себе увагу, що практично нічого не йдеться про вирішення екологічних проблем.

Comments
2 Responses to “Запрограмований лібералізм”
Trackbacks
Check out what others are saying...
  1. [...] загрозу секонд-хенд наголошувалось навіть в урядовій Програмі активізації економіки. Тепер же цю лоббістську ініціативу проштовхують, [...]

  2. [...] разом з вільними профспілками проведе цього року Марш солідарності у м.Кривий Ріг (Дніпропетровська обл.). Ми повинні докласти максимум [...]



Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт