ЗАПАЛ: “Правила життя під час… вуличних боїв”

Арей – студент з Афін, активіст організації «Спартак» – ділиться ексклюзивним досвідом вуличних протистоянь за участю лівих радикалів

Колектив “Лівої опозиції”

Арей, 8 років активізму: „Ні, я не боюсь розміщати своє фото. Нехай влада нас боїться, адже це ми її атакуємо”

У ці холодні січневі дні ми спробуємо вам передати трохи тепла з країни, де завжди спектно. І не тільки від погоди… Арей – студент з Афін, активіст Організації комуністів-інтернаціоналістів Греції «Спартак» – ділиться ексклюзивним досвідом вуличних протистоянь за участю лівих радикалів.  У Греції, як правило, усю відповідальність за злочини капіталізму несуть поліцейські.

Нижченаведений текст – фрагменти з інтерв’ю, взятого у серпні 2012 року під час перебування активістів “Лівої опозиції” на таборі революційної молоді в Каталонії. Спочатку його було опубліковано у рубриці “Правила життя під час…” у журналі дореволюційної епохи “ЗАПАЛ”.
————-

Я почав брати участь в демонстраціях ще з 14 років з моїми батьками. Це був Загальнонародний день проти диктатури, 17 листопада. Тоді була домовленість з поліцією, що при наявності дітей не буде сльозогінного газу. Але я став виключенням. Газ був.

Насильство у Греції – це не виняток з правил. Ми були змушені обрати такий шлях. Щоб показати людям, що не слід боятися влади. Щоденне насильство, яке спричиняється безробіттям, безправ’ям, неофашизмом чи заходами, передбаченими Меморандумом „тройки”, є значно жорстокішим.

Будемо щирими — поліція атакує громадян куди сильніше. Зі щитами і палицями вони атакують людей, котрі мирно займають площі! Через подібні випадки греки втомилися боятися влади.

Тактика залежить від того, чого ви хочете добитися за допомогою зіткнення з поліцією. В Греції ми робимо це з двох причин: по-перше, щоб привернути увагу шляхом умисного зіткнення, скажімо, перед парламентом і, по-друге, з міркувань самооборони.

Правила поведінки під час вуличних протестів можна звести до наступних:

„Ніколи не кидай своїх товаришів позаду. Не будь заарештованим. Не панікуй”.

Грецька поліція використовує особливий газ — задушливий, а не просто сльозогінний. Це справжнє катування — люди блюють, або кашляють кров’ю! Протигази не допомагають. Потрібна тканина зі спеціальним розчином. Ми створюємо групи медиків, які йдуть усередині демонстрації, і в разі газової атаки біжуть до людей і надають допомогу.

Всім відомі короткі палиці, так звані „грецькі прапори”. Але ми їх використовуємо не лише, щоб бити поліцію, але і щоб зміцнювати ряди. Ми затискаємо древко горизонтально і переплітаємо руки.

Якщо чотирьох людей заарештовують за бійку з поліцією, то їх визнають терористичною організацією. Ще до рішення суду вони можуть провести 1,5 роки за гратами. Але солідарність в нас на найвищому рівні. У випадку арешту під відділком з’являться сотні людей, вимагаючи звільнення.

Уряд, ставши на шлях жорсткої економії, скасував і заборону для поліції заходити на територію вузів. Але цією можливістю вони не користуються, побоюючись масової непокори. Адже люди пам’ятають, що право автономії вузів здобуте кров’ю у боротьбі з диктатурою.

Більшість демонстрацій у Греції — це акції тисяч. На них є різні типи протестантів. Є ті, хто завжди готові до зіткнень. Що стосується доросліших демонстрантів і членів профспілок, то, на мій погляд,

ніколи не варто недооцінювати працівника, тероризованого роботодавцями.

Палити все підряд, як це робить „чорний блок”, немає сенсу. Приміром, від спалення банку можуть постраждати працівники. А ми хочемо підняти суспільство. Тому обираємо об’єктом символічної атаки поліцію. Ми впевнені, що поліція перешкоджатиме революції, здійснюватиме вторгнення на захоплені робітниками заводи.

Що робити, коли протестуючих менше, аніж поліції? Я нічого не можу порадити. В Греції такого не траплялось, принаймні, на моїй пам’яті.

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт