ТВІР ПРО ТВІР: В дорогу, кволі духом!

Ірина Чеботнікова, “Ліва опозиція”,
спеціально для GASLO.INFO

—-

Я живу, я обстоюю певну позицію
А. Ґрамші

Коцюбинський М. Твори в трьох томах. Том другийМихайло Коцюбинський. В дорозі // Коцюбинський М. Твори в трьох томах. Том другий – К., 1979. – С. 218-232.

Чи дається до вирішення дихотомія «хочу» / «мушу»? Чи це два непоєднані принципи, компроміс між якими призводить до руйнації особистости, дробить і розколює «я»? Добре, скажу простіше: треба обирати загальне чи особисте. Иншого шляху немає. Треба ставати на якусь одну позицію, инакше — впадеш із обох стільців. Або-або: тікаєш ув особисте життя і не бачиш нічого, крім кохання (ще ескапістські варіянти: рукоділля, кулінарія, туризм, «мистецтво задля мистецтва» тощо) чи обстоювати думку «особисте — це політичне». Зрештою, не буду заглиблюватися у власні думки: найкращою арґументацією є рецензований твір — оповідання Михайла Коцюбинського «В дорозі» (1907).

Головний герой твору «товариш Кирило» – .. самі здогадуєтеся, хто він. «Атмосфера гаряча, тривожна, вся — небезпека і боротьба, вічний упад і підойма, розквіт надії й розпука, почуття сили й знесилля і безконечно довга дорога, на якій стільки вже полягло…». Нам із вами зрозуміло, про що йдеться, проницательным (с) читачам не буду пояснювати. Вони знають, герой — неадекват: «Краса природи, принадність жінки, чари музики і слова — все се котилось, як хвилі в далекому морі, чужі й невидимі». Справді, хто ж приїздить до чужого міста працювати? «Як тільки надійде лист, зараз можна почати роботу». Такі читачі воліли би бачити якогось донжуана, який однією рукою обіймає жінку, а иншою — тримає пістолета. Їм на радість, товариш Кирило поступово набуває «людської» подоби: «Швидко зібрався, вийшов на вулицю і .. повернув в поле». Тихенько, не заважайте йому, затамуйте подих — він зайнятий конче необхідною для революціонера справою: «Кирило стежив творчі процеси, що відбувалися на небі». Та ще й з`явилася панна Устя… І залізне слово «мусиш», і страшне нічне «зрадник».

Отже, з одного боку – «право на повне життя, право двадцяти літ», а з иншого — друге «я». «Те друге, що жило у ньому, те справжнє і невгомонне «я». «Я», що так ясно горіло у ньому… палило у полум`ї все особисте, нечисте, звіряче. Але перше змагалось, боролось, хотіло жити, кричало про своє право й тягло до себе».

Окрім Кирила є й инші «товариші»: «товариш Марія» («Яка вона стала гладка й сирова у своєму капоті, що нашвидку застібала на голій шиї, оця годована гуска!») та «бандит» Іван («який голосно кидав гарні слова»). Колишні товариші, бо в їхньому сімейному гніздечку «між одною й другою ложку борщу подавали звістки про страту на смерть».Вони читають книги — коли їм приносять — і газети — коли є сторонні. «І чим далі стояла думка або уява од того жаху й скорботи, якими повилась дійсність, тим міцніше чіплялись за неї всі троє, наче спішили проплисти, заплющивши очі, над глибиною, де спочивали уламки розбитого недавно корабля». Типові ескапісти.

Так і хочеться спитати разом із автором і Кирилом: «А хіба ж завтра не буде те саме — служба, телята, символізм і капуста?». Так, не всі герої. А тому Коцюбинський «співчуває» таким маріям й іванам: «А що ж він має робити? Серед загального знищення, апатії, втоми? (…) Він робив, коли можна було робити»… А хто робитиме, коли не можна? Якщо проницательные (с) читачі з любов`ю дивляться на «круглі зади, великий чорний і менший синій», то ми знаємо, чому — зараз і завжди — змушені «зв`язувати там, де розірвали, розжевріти те, що пригасало». І «канву історії» ткуть наші руки.

Я знаю історії про дівчат і хлопців, які років десять тому не дотримали своєї обіцянки зробити червоний джихад і потонули в міщанських зручностях родини. І бачу тих, які ще потонуть років за десять. Оповідання «В дорозі» – це історія про крах русоїзму та ніцшеанства. Історія про те, що тобі, любий читальнику, як не крути, не сховатися від усвідомлення того, що ти — суб`єкт історії. Хоч куди — в туризм, спорт, дауншифтинґ. Якщо ти, звісно, це усвідомлюєш. І поки ти пам`ятаєш це — ти з нами. А коли забуваєш – … Думай сам. Так, клясова боротьба триватиме і без твоєї участи. Точніше, вона точитиметься проти тебе. В дорогу!

Прочитати твір: http://www.ukrlib.com.ua/books/printthebook.php?id=53&bookid=9

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт