МУЗИЧНЕ ГАСЛО: „Eastern European Style”

Віталій Дудін, “Ліва опозиція”,
спеціально для gaslo.info

Формувати кліше про сучасних східноєвропейських мігрантів виконавцю допомагає напевно автобіографічний досвід

„Ваші найгірші жахи стосовно східних європейців збуваються. Принаймні, на YouTube”, — так презентували широкій аудиторії репера на ім’я David Vujanic, що творить під псевдонімом „Bricka Bricka”. Він поки що не став популярним. Зокрема, тому що цей проект відносно молодий. Але те, що він віднайшов унікальний формат і в певній мірі повернув хіп-хоп до первісного соціального коріння — це факт. Замовчуючи своє зневажливе ставлення до хіп-хопу і, зокрема, даного його конкретного прикладу, хочу поділитись певними враженнями від цього культурного явища.

Якщо коротко, то це музика про тих, хто ліквідує дефіцит Європейського Союзу у некваліфікованій низькооплачуваній праці (щоправда, музика не завжди оригінальна – здебільшого звучать пародії на різні хіп-хоп композиції). Мова йде, передусім, про новоприєднані країни ЄС. Ліричний герой усіх пісень — „гопник”-будівельник зі Сходу. Звідки саме — невідомо, хоча й дається безліч натяків (ті ж матюки „kurwa”) або ж просто перелічуються різні країни регіону (в одній з пісень навіть виразно чути „Ukraine”).

Нещодавній сплеск інтересу до виконавця забезпечила поява кліпу-пародії на відомий корейський хіт „Gangnam style”. З твору під назвою „Eastern European Style” можна було скласти уявлення про слов’ян: це дикі люди, що харчуються дикими качками в скверах, працюють щодня та, звичайно, п’ють горілку від народження й до самої смерті. В очах європейців вони виглядають особливо небезпечно, адже вони тільки свою рідну Югославію зуміли розвалити на п’ять суверенних держав… ”Work! Work! Drink! Fight!”, — такий обмежений набір свобод, за словами репера, пропонується східноєвропейцям.

Художні прийоми місцями настільки брутальні, що гучно розсміятись від побаченого зможе далеко не кожен. Патріоти помітять приниження національної гідності. Ліві інтелектуали можуть побачити „класизм” — приниження людей за ознакою приналежності до нижчих класів. А можливо, цей негідник, що навчається у лондонському вузі на факультеті міжнародних відносин просто хотів постібатись над усіма?

Та, насправді, сам репер походить із Сербії, а його батько — відпрацював багато років на будівництві у Великобританії. Тому атмосфера приниження і необхідності „фарбувати шкіру”, з якою зустрічаються мігранти, йому, здається, знайома. Впевнитись у цьому можна, проглянувши інші кліпи, зокрема, “Immigration”:

„We still have to run and cream skin!
I don’t know why this immigration
Why this
Why this immigration want me back home”

„Пробачте, що мене так довго не було з вами, адже я був змушений ремонтувати Лондон після безладів”, — вітається він з глядачами в одному з кліпів, в якому навчає своєрідним танцям “низькооплачуваних будівельників” на робочому місці під зрозумілий речетатив:

“I’m a low-paid bricka.
The Englishmen hate me”

Так він змальовує побут працівників: вони витрачають весь заробіток на спортивний костюм, їхня дієта — кебаб за 2 фунти на день і багато пива. Заради підтримання такого рівня життя вони готові будувати, фарбувати чи роздавати флаєри (свідомо опускаємо тут ще більш принизливі професії, які ілюструються в кліпах). „Bricka Bricka” описує масові випадки, коли відсутність папірців перетворює життя людей на пекло.

Не менше вдало він торкається теми консервативних упереджень, що мають владу над мисленням багатьох східноєвропейців. Вони постають у творчості молодого репера „в усій красі”. “Girl, don’t talk! Girl, make the sandwitch!”, — вимагає герой, запевняючи у „вищості” чоловіків хоча б тому, що чоловіками народилися такі особистості, як Барак Обама та Осама Бін-Ладен.

Сатира у виконанні „Bricka Bricka” — це спосіб привернути увагу до пригнічення, показати, яких огидних форм набула сучасна нерівність між країнами. І відлякуюча люмпенізованість мігрантів — це, нажаль, далеко не міф, складений європейським мідл-класом (міфом, по-суті, є тільки прапор СРСР, який уже став невід’ємним атрибутом Східної Європи в очах західної аудиторії і тому присутній в кількох кліпах). Справа в тому, що буржуазія не зацікавлена в тому, щоб створювати будь-які умови комфортності для робітників і тримає їх у постійній залежності.

Творчість репера особливо актуальна для України та інших країн Східної Європи. Адже саме цей регіон сьогодні є не лише найбільшими постачальниками дешевої робочої сили, а й споживачами ксенофобських ідей. Тут звикли дивитись на світ очима західноєвропейського колонізатора, соромлячись згадувати про те, яке насправді становище займає їх народ у глобальному поділі праці. Поява такого собі Бората із самого серця Європи, звісно, стирає в порох їхні аргументи про аристократичну величність подарованої їм Богом національності.

Та щось ми занадто далеко зайшли, намагаючись поверхово оглянути явище з жанру “стьобного” відео… Так, дійсно, „Bricka Bricka” не є політичним музикантом. Він звичайний приколіст. І в числі своїх кумирів називає Сашу Берона Коена та Джона Ладжойї, а не якихось політизованих реперів на кшталт Public Enemy. Але, можливо, якщо проблеми слугують джерелом  натхнення для діячів масової культури, то вони дійсно серйозні і потребують вирішення? Можливо, потрібно-таки усувати передумови для міграції або, принаймні, боротись проти її криміналізації?

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт