МУЗИЧНЕ ГАСЛО: Жадана музика

Віталій Дудін, “Ліва опозиція”,
спеціально для gaslo.info

”Найбільш важливою темою є секс,
Причому бажано із самим собою.
Натомість ми співаємо про
Підвищення соціальних стандартів
І дивуємося чому
У нас завжди порожні зали”, —

 промовляє у першій композиції гурт „Собаки в космосі” устами Сергія Жадана і витримує до кінця альбому відповідну стилістику текстів, не особливо, втім, урізноманітнюючи музику. Інтерес до нового альбому „Зброя пролетаріату” давно підігрівав і грамотний медіа-„промоушен”, і ситуація в країні. Приємною несподіванкою стало те, що Жадан надихається прикладом білоруського гурту „Ляпис Трубецкой”. Перша схожість, перед усім, полягає в розміщенні альбому у вільному доступі в Інтернеті. Слідування такій „моді” варто тільки вітати. Тому ми зацікавлені в тому, щоб абсолютно безкоштовно рекламувати товар, який і розповсюджується безкоштовно.

Які нові тенденції знаменує альбом? Відзначимо, що називати “Собак” надалі „ска-панк-гуртом” не зовсім вірно — музика змінилась. З чим би їх порівняти таким, представленим в українських широтах? Я, як людина, далека від вітчизняної музики помітив схожість з гуртом… „Скрябін”. „Виною” тому — експерименти з електронікою (цей стиль вже дехто охрестив диско-панком).

Дійсно, “чистих” ска-пісень мало, що для мене як поціновувача жанру особливо важливо. Виключення хіба що становлять „Берці” та „Мудаки”. Остання — це не лише приємне вкраплення афро-карибських ритмів, але й містить трактування загальновідомого терміну у його незвичному, а саме соціальному значенні:

„Мудаками стають бюджетники, яких виганяють на мітинги.
Мудаками стають журналісти, які співпрацюють із владою.
Мудаками стають старі письменники і молоді політики,
і навіть не знаю, чи можна вважати це для суспільства
серйозною втратою”.

Особисто мене найбільше вразили ті пісні, які чув раніше і які вже по праву стали улюбленими — „Радіо Харків”, „Завод ім.Шевченка”, а також суттєво перероблені „300 китайців”. Обов’язково прослухайте перші дві, вони просто-таки схожі на поетизований виступ під час політичного мітингу. Ось перша з цих двох:

Яскравим прикладом сатири запам’яталась пісня „Ляшко”. Пісня з гучним (без перебільшення) ім’ям звертає увагу не на окремого одіозного депутата, а на загальну тенденцію — що з себе являє український політик і на що він готовий заради “глядацьких симпатій”:

”Умови роботи депутата невтішні й сумні -
їх примушують голосувати в будні і вихідні.
Тому замість займатися економікою й ліквідовувати заборгованості по зарплатні,
вони краще знову де-небудь поб’ються з приводу якої-небудь хуйні”.

”Тема й інтонація таких творів, попри те, що в них очевидно „йдеться про інше”, належить до умовного лівого спектру думок, поглядів й ідей. Наводити аналогічні приклади можна безконечно…”, — зауважував про стиль Жадана ще два роки тому поет Олег Коцарев. Сьогодні ж жодних натяків — тексти рясніють фразами, які „тіло рвуть до бою”. Жадан поклав на музику ті тексти, які найбільше сповнені мобілізаційних гасел. Принаймні, в нашій країні важко віднайти людей, яких би ці заклики не „зацепили”. І характерною у цьому плані є “титульна” “Зброя пролетаріату”.  Доповнення у вигляді самоіронії дозволяє зрозуміти, що перед нами все ж таки не заклики до повалення конституційного ладу, а швидше „заклики до пожвавлення” — до активізації суспільства, до елементарного захисту своїх прав і гідності.

При цьому все ж Жадан продовжує залишатись собою, висвітлюючи абсолютно будь-які цікаві на його думку теми. Візьмемо до прикладу його пісню „2 портвейни”, присвячену куди більш побутовим темам. Скажімо, святкуванню круглої дати:

„На ринку алкогольних брендів
Портвейн не має конкурентів
Простіш одразу взяти ще,
Бо краще два хрона, ніж 48 абстинентів”.

Меломанам може здатись, що музика „Собак” стала менш вишуканою, хоча і в принципі доступна для широких мас. Інколи згадуєш, що Жадан — за професією все ж не вокаліст. Через це порівнювати гурт зі згаданими на початку білорусами поки що зарано. Якщо ви не лівий радикал, то, можливо, десь у другій половині альбому вам набридне повторення слів „пролетаріат”, „праця”, „революція”, „мітинг”, „економіка”, „робітник”, “депутат”… Можливо, хтось із старих шанувальників вічно-молодого поета Сергія Жадана зауважить, що тексти надто прямолінійні, як і назва альбому, та позбавлені витонченого ліризму. Але все ж таки у приведеному на початку “Intro” вас у певній мірі попереджали…

Та врешті-решт звернімо увагу на більш важливі речі.

Можна розцінити пісні не як "заклики до повалення", а як "заклики до пожвавлення"

А головне те, що автор не ставить мети заробити грошей (про що зазначалось на початку), а також орієнтується на здавалось би не дуже поки що чисельну соціальну групу. Серед тих, хто присвячує творчість ідеям соціальної рівності, рівних Жадану на разі нема. Можна було б сприйняти навіть “Собак у космосі” “рупором” ідей масового лівого руху, якби той лівий рух в Україні, власне, існував. Та сподіваємось, що така музична надбудова якраз сприятиме  виникненню соціально-протестного базису. Така вже вітчизняна специфіка етапу накопичення революційного потенціалу…

І, звичайно, перед нами повномасштабна спроба інтервенції лівої (ні, вже не фразеології, а) ідеології — цілого набору цінностей — у простір масової контркультури. Можна сказати, що останній альбом Сергія Жадана — це те, що реально потребує соціально-економічна ситуація в Україні. Це реальність, дана у відчуття через музику. Така музика сьогодні є жаданою, вибачаюсь за каламбур, у спраглому на ліві ідеї соціумі. Протестна музика, що при цьому не підігрує усім популярним в Україні трендам і звичним упередженням — це те, що безперечно варте уваги.

Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт