Інтернет-контр-революція, або як захистити вільний доступ до медіа-контенту?

Рідко зустрінеш згадку про Україну в закордонних IT-виданнях, особливо у публікаціях, присвячених розвитку Інтернет-технологій. А тут, “Ukraine” з’являється у BroadbandWorldFocus, та ще й у переліку з вісімнадцяти вибраних країн! Щоправда, знаходиться наша держава на останній позиції у списку, проте погодьтеся, що сам цей факт і цікавий, і навіть, з рештою, приємний. Доводить, що фігурантка все ще існує на білому світі. Це як побачити прізвище однокласника, якого не бачив років із п’ятнадцять, де-небудь у «Комерсанті» чи на «Українській правді». Навіть якщо він там у кримінальній хроніці згадується.

Мабуть, аналітик BroadbandWorldFocus вирішив використати наш невеселий приклад для чергової демонстрації глибини «цифрової прірви» (digital divide) між цивілізованим світом та варварською периферією. Але чому саме наш? Невже ми таки досягли того рівня, що навіть у центральній Африці краще? Придивляюся до діаграмки. А на ній зовсім не кількість користувачів у розрахунку на тисячу мешканців! По осі відкладено місячну абонплату за найдешевший супершвидкий широкосмуговий доступ, тобто Інетернет на швидкості понад 100 Мбіт/сек. Виявляється, що надшвидкий Інтернет в Україні чи не найдешевший у світі!

Чи не помилка це? Швидше за все ні. Інтернет в Україні і справді доволі дешевий. Тим більше, що тут ідеться лише про швидкісний Ethernet-доступ (підключення, як до локальної мережі, можна прямо у мережний порт вашого комп’ютера). Такі послуги надають в Україні в основному відносно дешеві «домашні мережі». Отже, більш повільні технології ADSL (ОГО від Укртелекому) та DOCSIS (Воля Broadband), не враховувалися. Наведена ціна – 9,28 USD, тобто близько 75 грн. на місяць – виглядає досить правдоподібно.

За даними IKS consulting в Україні справді існують оператори, які надають пакет «Необмежений об’єм на швидкості 100Мбіт/секунду» за 75 грн.на місяць. У ціновому діапазоні до 100 грн. цю послугу надають більшість операторів.

Можна було б радіти. Адже український народ має доступ до найдешевшого Інтернету у світі. Чим не соціальне досягнення? Та є певні але. По-перше, вражає те, що, незважаючи на настільки дешевий Інтернет, ступінь проникнення (відсоток користувачів до загального числа мешканців) у країні залишається на відносно невисокому рівні, принаймні для територій з більш-менш розвиненою інфраструктурою. За даними агенції InMind, лише третина населення України активно користується Інтернетом. Близько половини мешканців країни все ще не підключені до мережі. В той час, як у Швейцарії, де вартість найдешевшого 100 М/біт-ного підключення складає 125,71 USD (у 13 разів дорожче ніж в Україні), рівень проникнення Інтернету складає – 75%. А у Швеції чи Норвегії – цей показник складає близько 90% при цінах вчетверо більших за українські. (За даними Internet Word Stats). Так на планеті, є регіони, де ситуація здається гіршою ніж в Україні, але не набагато, при цьому ціна підключення до Інтернету там не менша, а часто і більша.

Чи не найнижча в світі ціна та далеко невисокий відсоток користувачів свідчать про рекордну бідність населення, яке, на відміну від ряду африканських країн (розташованих на південь від Сахари), має все ще досить високий рівень освіти та значною мірою задіяне у великому промисловому виробництві в гірничо-металургійній, хімічній, аграрній галузях економіки, не кажучи вже про рештки машинобудування та молодий ІТ-сектор. Отже, цифри ще раз говорять про рекордну бідність відносно кваліфікованого робітничого класу. Бідність, про яку останнім часом свідчить будь-яка статистика.

При цьому щільність Інтернет-користувачів, особливо широкосмугового доступу, більша саме в індустріальних містах, де працюють та розвиваються великі підприємства. Такі центри гірничодобувної та металургійної промисловості як Кривий Ріг та Маріуполь різко виділяються на карті України набагато більшою, ніж на околицях, кількістю користувачів на 1000 мешканців. А таке місто як Комсомольськ біля Кременчука, в якому живуть майже виключно працівники Полтавського гірничо-збагачувального комбінату, просто вражає тим, наскільки багато робітників комбінату активно користуються Інтернетом. Багато хто з аналітиків зауважує, що Інтернет в Україні став товаром, попит на який має майже таку ж низьку еластичність, як і традиційні предмети першої необхідності, приміром хліб. Тобто при зниженні особистих доходів люди відмовляються від Інтернету чи не в останню чергу, вони починають рідше купувати одежу, ходити в кіно, але не від’єднуються від мережі майже до останнього.

Отже, схоже, що Інтернет є чи не єдиною культурною «віддушиною», вікном до культури та цивілізації для дуже збіднілого, особливо після кризи 2008-2009 років, українського робітництва. Адже грошей на купівлю книжок, ліцензійних фільмів та білетів у театр їм об’єктивно не вистачає. А вартість місячного високошвидкісного пакету часто нижча за вартість двох квитків у кінотеатр. Мали б пишатися українським робітничим класом, який, незважаючи на бідність, активно вчиться та вже вміло використовує найновіші досягнення ІТ.

Зізнаюся, що я і справді пишаюся. І чим більше пишаюся, тим більше хвилююся. Адже за відсутності будь-якої державної політики сприяння «інтернетизації» та чисто здирницькому відношенні всіх гравців ринку до своїх споживачів телекомунікаційні оператори навряд чи дозволять простим людям довго користуватися всіма перевагами вільного доступу до скарбниць людської культури. Саме на цьому потягу до безкоштовної культури і ґрунтується нечуване вибухоподібне зростання обсягів трафіку в українському сегменті Інтеренту. Україна вже зараза займає п’яте місце в Європі за обсягами трафіку та може скоро посісти третє.

Цінність Інтернету для простих людей саме в тому, що вони можуть завантажити собі, скажімо з ex.ua нові фільми, улюблену музику, знайти потрібну книжку, довідник, інструкцію. Студентів та викладачів (а таких все ж таки добрий мільйон!) дуже приваблює можливість знайти потрібну наукову статтю, відео або аудіо-лекцію. Але ж всі ці речі є об’єктами прав інтелектуальної власності! За діючими сьогодні у нас законами, переглядаючи фільми в Інтернеті, ми вже зараз щоденно здійснюємо кримінальний злочин! А тим, хто радіє з можливості перегляду відео у вконтакті (http://vkontakte.ru/), хочу нагадати, що це сервіс де, мабуть, легше за все знайти винних у розповсюдженні неліцензійного контенту.

До останнього часу наступ корпорацій-власників на українське «інтелектуальне» правове поле обмежувався, так званим, операторським лобі, тобто впливом на державну політику великих телекомунікаційних компаній. Укртелеком, Воля, Vega, Київстар та інші розраховували отримати максимум прибутків від послуг доступу, залучивши якомога більше користувачів до своїх широкосмугових мереж. Обсяг ринку широкосмугового доступу в Україні складає близько 3,5 млрд. гривень на рік та ще у 2010 році демонстрував темпи зростання більші за 30%. Зростання відбувалося в першу чергу за рахунок залучення нових приватних абонентів. Однак останнім часом через конкуренцію на ринку відбувається загрозливе для операторів зниження так званого ARPU (середнього доходу з одного користувача) темпом більше 15% на рік.

Отже опікувалися підвищенням привабливості підключення до Інтернету для небагатого українського населення операторам більше не вигідно. Навпаки їх стратегією буде підвищення ARPU за рахунок стягування з абонентів плати за ліцензійний контент. Аналогічні здирницькі міркування є економічним підґрунтям колишнього розквіту та теперішнього занепаду вільного Інтернету в усьому світі. Епоха вільного Інтернету, нажаль, дуже швидко відходить у минуле.

Один за одним закриваються безкоштовні on-line бібліотеки. Згадаймо, наприклад, пречудовий англомовний ресурс gigapedia.org. Невдовзі після переїзду на http://library.nu/ на ресурсі була відключена реєстрація нових користувачів, а багатьох вже зареєстрованих було позбавлено доступу.

Тепер шанс на доступ до адекватної up-to-date, так би мовити, наукової інформації матимуть лише ті, хто готовий викласти від 31 до 42 за статтю. Середня вартість річної підписки на журнал з хімії складає 3792 долари. Деякі видання коштують більше 10, а то і 20 тисяч на рік. Такі ціни значно обмежують доступ до наукової літератури навіть у найбагатших розвинених країнах. Декілька видавничих корпорацій перетворилися, як їх дуже влучно охарактеризував Джордж Монбіо, у свого роду Поміщиків від науки та мало звертають уваги на протести науковців проти монополізації знань, які буцімто належать нам всім.

Мабуть не треба пояснювати, що така ліцензійна політика позбавляє можливості наукового спілкування 99% українських науковців, не кажучи про студентів. Практично позбавляє сенсу наукову діяльність навіть тих небагатьох вчених, які ще мають кваліфікацію світового рівня та ідеально володіють англійською мовою. Весь їх труд приречений на копирсання на задвірках світової науки. Навіть натрапивши випадково на щось суттєве (що, звичайно, дуже малоймовірно в ізоляції та за відсутності ресурсів), український науковець може бути майже впевненим, що його відкриття пройде для людства непоміченим.

У Європі та США розпочалася справжнє цькування торрент-трекерів. Згадайте хоча б судовий процес над Pirate Bay. Завдяки тиску на трекери та розвитку відносно-дешевих, як для європейців, он-лайн сервісів корпораціям вдалося суттєво зменшити обсяги вільного обміну контентом.

Законодавство направлене на обмеження вільного обміну інформацією має реальний вплив! – радіють правовласники. Так завантаження неліцензійної музики у Швеції суттєво знизилося після прийняття нових законів проти «піратів». Нові закони проти вільного розповсюдження інформації прийняті у більшості розвинених країн включаючи Велику Британію та Францію. В цих двох країнах за порушення прав інтелектуальної власності негайно відключають від мережі. У Франції, наприклад, з 2009 року цілком легально діє система, яка автоматично відключає близько 25 000 користувачів на день. Суди до яких звертаються колишні користувачі Інтернету майже завжди стають на бік правовласників та операторів.

Після прийняття нових законів у США, за даними авторитетної дослідницької фірми NPD Group відсоток «піратського» P2P (pier-to-pier) трафіку в Інтернет-мережах Сполучених Штатів Америки вже впав з 16% до 9% та продовжує падати.

При цьому International Federation of the Phonographic Industry – рупор транснаціональних корпорацій-правовласників медіа контенту, у своїх доповідях IFPI Digital Music Report другий рік поспіль рапортує про зростання доходів корпорацій особливо від on‑line торгівлі. Вже зараз близько 400 площадок ліцензійної електронної торгівлі приносять корпораціям 29% з 4,6 млрд. доларів їх річного доходу. Але вони все ще розглядають «піратів», як основну загрозу зростанню їх бізнесу та розраховують на повне викорінення пірінгових мереж. На їх думку «Практично весь P2P контент є нелегальним».

Ситуація з правом на вільний обмін інформацією виклакала занепокоєння навіть Ради ООН з прав людини.

У спеціальній доповіді ООН з цього приводу вказується, що практика відключення від Інтернету є порушенням статті 19, абзац 3 Міжранодної конвенції громадських та політичних прав. Автори доповіді закликають «всі країни забезпечити можливість використання Інтертету в будь-який час… та відмінити існуючі закони про права інтелектуальної власності, які дозволяють відключення користувачів від Інтернету». Але навряд чи корпорації слухатимуть ООН коли йдеться про їх гроші.

Нові законодавчі ініціативи рекордингової індустрії у Сполучених Штатах свідчать про те, що правовласники не збираються зупинятися на досягнутому. Так у законопроекті під влучною назвою SOPA (Stop the On-line Piracy Act), пропонується не тільки відключати винних у розповсюдженні не ліцензійного контенту користувачів, але і зобов’язати провайдерів та пошукові служби блокувати доступ до сайтів, які підозрюються у сприянні розповсюдженню такого контенту. Якщо це законодавство буде прийнято то різницю між «демократичними» штатами та «комуністичним» «тоталітарним» Китаєм у питаннях обмеження вільного доступу громадян до ресурсів Інтернет буде повністю ліквідовано.

Може це біда, яка стосується лише розвинених західних країн? Але ж в рунеті теж не все гаразд. Реінкарнований після закриття torrents.ru (зараз rutracker.org) існує зараз на основі негласного компромісу з правовласниками та не розміщує торенти-посилання на нові найбільш комерційно важливі для правовласників фільмів та програмних продуктів. Так, є ресурси, де ще можна дещо знайти, але їх все менше і менше, і вони стають все більш елітарними, все більше нагадують закриті снобістські клуби.

Але тактика пасивного спротиву вже вичерпала себе. Так, «просунута» технічна інтелігенція та сама, яка у робочий час винаходить все нові і нові технології захисту від копіювання, у вільний час все ще шукає все більш і більш карколомні засоби знешкодження цих технологій та організації супер-шифрованих пірінгових мереж. Проте в результаті, потрапляючи в систему копірайта і підкоряючись державному насильству, ця інтелігенція поступово перетворюється на само-ізольовані, закриті інтернет-клуби, члени яких до смерті налякані можливістю проникнення до їх таємних святилищ ворожих агентів копірайту, а заодно і всіх не достатньо «просунутих» чайників. Тобто більшості простих користувачів.

«Просунуті» забувають, як самі колись завзято переконували, що тільки масовість та відкритість є запорукою омріяного вільного Інтернету. Адже, консервуючись у мікрогрупах, навіть найзишифрованіші гуру врешті-решт стають легкою здобиччю для правовласників та їх державних каральних органів.

Попереду тривала і непроста боротьба, в якій просунута інтелігенція має об’єднати зусилля з пролетаріатом масових користувачів заради спільного інтересу збереження вільного Інтернет-простору, заслону проти нав’язуваної капіталізмом культурної деградації та створення можливості для вільного розвитку для всіх.

Автор: Захар Попович, “Ліва опозиція”

Джерело: ГАСЛО

Comments
One Response to “Інтернет-контр-революція, або як захистити вільний доступ до медіа-контенту?”
Trackbacks
Check out what others are saying...
  1. [...] Біль під назвою SOPA, про який вже згадувалося на ГАСЛО.інфо, мав значно спростити відключення непевних с точки [...]



Leave A Comment

НАША КНОПКА

ГАСЛО: Головний аналітичний сайт